Нормування складальних робіт

. Вибір методів і способу нормування слюсарно-складальних робіт роблять залежно від того, з яким ступенем точності й обґрунтованості повинна бути встановлена норма. При цьому враховують тип виробництва, у якому виконується робота.

В умовах масового й багатосерійного виробництва при спеціалізованому оснащенні робочих місць, наявності детально розробленого технологічного процесу зборки (операційних, інструкційних карт і т.д.), коли на робочому місці виконуються постійно або періодично повторювані операції, використають диференційований аналітичний метод розрахунку по окремих елементах або окремих рухах (мікроелементний метод).

У складальних цехах серійного виробництва при виконанні зборки на універсальному устаткуванні або частково спеціалізованих для даного виду робіт верстатах, коли є поопераційно розроблена технологічна документація, аналітично розрахунковий метод може носити укрупнений характер, тобто розрахунки виробляються по укрупнених нормативах часу (типовим комплексам прийомів, які наведені в нормативах).

В умовах дрібносерійного й одиничного виробництва, коли зборка виконується на універсальних верстатах, застосовуваних для широкого діапазону робіт, у тому числі й слюсарних, і є лише маршрутно-технологічна карта й складальні креслення, які дозволяють робітникові за його розсудом установити порядок виконання операцій відповідно до конструкції виробу, нормування роблять по типових нормах методом порівняння або хронометражу.

При освоєнні нової техніки, технологічного процесу, нового виробництва норми часу варто встановлювати аналітично розрахунковим методом із застосуванням тимчасових поправочних коефіцієнтів.

. Якщо процес зборки розділити на операції не представляється можливим, то об'єктом нормування може бути комплекс операцій, тобто сукупний обсяг роботи зі зборки одного виробу на одній виробничій ділянці при незмінному составі виконавців. Зміст нормування слюсарно-складальних робіт багато в чому залежить від форми організації праці й застосовуваного інструмента й устаткування. Розрізняють індивідуальну й бригадну форми організації праці збирачів, що виконують зборку як на стаціонарному робочому місці (на верстаті, складальному столі, стенді й т.д.), так і на конвеєрі, що рухається.

Нормування праці при індивідуальній зборці зводиться до визначення норми штучного часу на операцію виходячи із тривалості виконання окремих трудових дій робітника в конкретних умовах виробництва. При автоматичній зборці із застосуванням промислового робота (складального автомата) норма часу встановлюється на основі паспортних дані встаткування (продуктивності) з урахуванням часу на організаційно-технічне обслуговування, відпочинок й особисті потреби робітника. Якщо оператор обслуговує одночасно кілька складальних автоматів, то встановлюється норма обслуговування.

. Ручний характер праці вимагає строгого обліку всіх трудових дій робітника, тому для цілей нормування операцію розчленовують на окремі складові частини. У трудовому розрізі розчленовування операції виробляється на основі «Базової системи мікроелементів» (комплекс прийомів, прийом, трудові дії, рухи), а в технологічному розрізі складальна операція підрозділяється на переходи, що представляють собою розрахункові комплекси технологічних елементів операції.

. Норма штучного часу на складальну операцію розраховується за формулою:

(2.16)

де m - число i-x розрахункових комплексів в операції; tпi - нормований час на виконання розрахункового комплексу прийомів; Ki - сумарний поправочний коефіцієнт i-му комплексу прийомів залежно від характеру й умов виконуваної роботи; К'-коефіцієнт, що враховує тип виробництва (число вузлів виробу, що збирають, у партії й напруженість праці).