Актуальні питання стимулювання праці на підприємствах

У сучасних умовах фінансової кризи проблеми управління персоналом надзвичайно загострилися. Орієнтуючись на засоби масової інформації можна зробити висновок, що останнім часом в Україні значно виросла заборгованість та знизився розмір реальної заробітної плати, спостерігається різкий стрибок безробіття. Широко поширилося таке явище, як «приховане безробіття». В даних умовах, питання управління персоналом, зокрема мотивація працівників до ефективної праці, набувають важливого значення та актуальності.

Більшість українських підприємств використовують оплату праці як найважливіший засіб стимулювання добросовісної праці. Проте така позиція є помилковою, тому що працівники перестають працювати з повною самовіддачею, так як вони вже досягли певного достатнього рівня зарплати. Таким чином, формування нових мотивів поведінки, спрямованих на прояв почуття зацікавленості і економічної відповідальності за результати господарської діяльності піднімає рівень вимог до зміни ролі і якості організації матеріального стимулювання праці. На переважній більшості українських підприємств система мотивації невід’ємна від системи матеріального стимулювання.

Стимулювання праці - це спосіб управління трудовою поведінкою працівника, який полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку персоналу за допомогою впливу на умови його життєдіяльності, використовуючи мотиви, що керують його діяльністю.

Вагомий внесок у розвиток теорії та практики стимулювання персоналу внесли зарубіжні дослідники, роботи яких були присвячені теоріям мотивації - В. Врум, Ф. Герцберг, Д. Мак Грегор, А. Маслоу та ін.; системам матеріального стимулювання персоналу - Р. Барт, К. Кнеппель. Наукові досягнення в галузі мотивації персоналу стали предметом дослідження, удосконалення та адаптації в роботах провідних вітчизняних вчених: Д. П. Богині, В. М. Данюк, Ю. Г. Лисенка, А. І. Пушкаря.

Розрізняють матеріальне та нематеріальне стимулювання. Матеріальне є найважливішим видом стимулювання, яке відіграє провідну роль в підвищенні трудової активності працівників. До нього відносяться матеріально-грошове, яке включає заробітну плату, премії, доплати, соціальні виплати ін., та матеріально-негрошове, до складу якого входять путівки, безкоштовне лікування, транспортні витрати тощо.

Нематеріальне стимулювання, вміщує в себе соціальні (престижність праці, можливість професійного та службового зростання), моральні (повага з боку оточуючих, нагороди) та творчі (можливість самореалізації та самовдосконалення) стимули [2, c. 337].

Проте, лише використання в комплексі матеріального і морального стимулювання в процесі управління персоналом, дозволить досягти підвищення якості і продуктивність праці.

Матеріальне стимулювання праці - це засіб забезпечення матеріальних потреб працюючих у залежності від результатів їх колективної та індивідуальної праці через систему законодавчих, нормативних, економічних, соціальних та організаційних чинників і заходів, пов'язаних з виробництвом.

На переважній більшості підприємств матеріальна мотивація на 90% є основною, і від того, наскільки справедливою і зрозумілою буде система оплати праці, багато в чому буде залежати успіх бізнесу.

Серед матеріальних стимулів праці провідне місце посідає заробітна плата, оскільки вона найповніше відображає залежність між результатами праці окремого працівника та його матеріальною винагородою. Заробітна плата значною мірою визначає рівень життя населення і є необхідною умовою розвитку всієї економіки [4, c. 283].