Організаційні аспекти побудови системи антикризового управління на підприємстві

Теоретичні та методологічні основи побудови системи антикризового управління підприємством (далі САУП), досить детально описані у роботах вітчизняних та зарубіжних дослідників. Багато в чому точки зору авторів збігаються, однак відмінними залишаються їх підходи до елементів, що формують систему антикризового управління та взаємозв’язків між ними.

Так, О.В. Гук до елементів САУП відносить: прогнозування та моніторинг банкрутства, управління ризиками, систему інформаційного забезпечення, процедуру ліквідації підприємства та методи подолання банкрутства. Дещо інший підхід пропонує Л. Лігоненко, виокремлюючи такі складові системи антикризового управління підприємством, як об’єкт, суб’єкт, процес, мета, функції, механізми та принципи [13]. Підходи цих авторів не враховують усієї специфіки та особливостей притаманних системі в цілому та антикризовому управлінню, зокрема. На мою думку, С.В. Паранчук найбільш повно сформував основні елементи САУП, до яких він відносить: предмет, мету, принципи, функції, нормативно-правове та методичне забезпечення, а також процес його здійснення(рис. 2.1).

Рис. 2.1. Основні елементи САУП [12]

Антикризове управління підприємством має здійснюватись поетапно та передбачати послідовність дій, які показано на рис. 2.2 [13].

Рис. 2.2. Концептуальна модель процесу антикризового управління підприємством

Концептуальна модель процесу антикризового управління спрямована на розробку практичного інструментарію для окремих етапів антикризового управління. Важливою управлінською функцією є організація контролю за перебігом виконання розробленої антикризової програми для своєчасного вжиття заходів щодо модернізації розробленої програми у зв’язку зі змінами у внутрішньому та зовнішньому середовищі.

Основними завданнями менеджера у кризовій ситуації є недопущення або пом’якшення етапу шоку від кризи, що настає, сприяння скороченню тривалості етапу відкочування назад, а також прискорення адаптації і стабілізації у кризовій ситуації.

Концепція подолання кризи включає системне представлення всіх процесів розробки антикризових заходів і управління ними. Існує два основних методи антикризового управління - реактивний і антиципативний. Результатом використання цих методів мають бути заплановані та згодом реалізовані заходи подолання кризи, які так само поділяються на реактивні й антиципативні.

Реактивний антикризовий менеджмент характеризується плануванням і впровадженням заснованих на невеликій кількості критеріїв заходів з метою відновлення попереднього, докризового стану системи (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Алгоритм реактивного подолання кризи [11]

Реактивне ставлення до кризи орієнтоване на зберігання існуючого стану. Криза сприймається як загроза і перешкода, що означає втрату суверенітету і сутності підприємства. Персонал сприймає кризу негативно і розробляються заходи з відновлення докризового стану.

На противагу цьому антиципативний антикризовий менеджмент враховує загальні цілі. Ставлення до кризи орієнтоване на оновлення. Антиципативні відносини розуміються як довгострокові завдання менеджменту, що можуть охоплювати всі галузі підприємництва (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Алгоритм антиципативного подолання кризи [11]

Криза розглядається як вказівка на необхідність оновлення, перебудови в еволюційному процесі розвитку підприємства, що сприяє звільненню від певної ірраціональності або помилково визначених цілей. Внаслідок цього всі вимоги до зміни старої системи, яка зазнала кризи, розглядаються в позитивному ключі. При цьому в основу концепції антикризового управління закладається не подолання кризи, а зміна структури управління чи безпосередньо підприємства з огляду на нові обставини.

Спеціалісти зазначають, що антикризовий менеджмент значною мірою є мистецтвом управління. Для досвідченого менеджера не існує кризи як явища, що порушує або руйнує управління. Для нього криза - це чергова складна проблема, яку він повинен вирішити.

Напрями виходу з кризи можна розділити на стратегічні та тактичні. До загальних стратегічних напрямів виходу підприємств із кризи, належать такі [10]:

підвищення мобільності капіталу підприємства;

підвищення загального рівня конкурентоспроможності шляхом створення та випуску нової продукції;

зміна форми власності;

удосконалення знань у галузі антикризового управління;