Організаційні аспекти побудови системи антикризового управління на підприємстві

В першу чергу підприємствам необхідно орієнтуватися на створення своєї внутрішньої служби антикризового управління. Потреба у постійно діючій команді кризових менеджерів є практично в кожній організації, оскільки будь-яке управління має елементи антикризового.

Служба антикризового управління підприємства має складатися з менеджерів високої спеціальної підготовки. Зміст предметного аспекту діяльності менеджменту кризових ситуацій висуває такі вимоги до добору менеджерів [19]:

. Вичерпна поінформованість в усіх галузях діяльності підприємства і міждисциплінарний підхід до прийняття та вибору рішень.

. Великий фаховий досвід практичної роботи менеджером.

. Розуміння специфіки кризових ситуацій, складності розв’язання завдань в умовах гострого дефіциту часу, уміння вибирати адекватну стратегію управління.

. Допуск до всіх джерел інформації про діяльність підприємства, включаючи стратегічні плани.

Характер функціональних завдань управління кризами потребує наявності у менеджерів таких умінь:

приймати ризиковані й нестандартні рішення в разі відхилень розвитку ситуації від запланованого стану за відсутності додаткових резервів часу або ресурсів;

оперативно налагоджувати роботу окремих спеціалістів і груп з метою розв’язання посталих завдань у стислі строки;

забезпечувати взаємодію і координацію всіх учасників;

організовувати постійний контроль за реалізацією антикризових заходів.

Антикризовий менеджер має бути лідером, тобто ініціювати та інтегрувати діяльність, координувати цілі підлеглих і співробітників з цілями підприємства. Від якості виконання цієї функції залежить загальний настрій у роботі та зберігання внутрішнього клімату колективу. В процесі реорганізації виробництва антикризовому менеджеру необхідно створити команду однодумців, сприятливу атмосферу для кожного працівника.

Ефективність менеджменту кризових ситуацій визначається ступенем готовності менеджерів підприємства до подолання потенційних кризових явищ, наявністю резервів, рівнем профілактичних заходів, ефективністю застосовуваних методів управління. Витрати часу, коштів і засобів на створення резервних систем управління, підготовку антикризових заходів, формування необхідних резервів стають вигіднішими, ніж малоефективні поспішні дії менеджерів з подолання кризи на основі попереднього досвіду, інтуїції та ентузіазму.