Економічні категорії стратегії мотивації й стимулювання праці

Питанням трудової мотивації присвячена значна кількість робіт, в яких висловлюються різні точки зору на її змісти. Тим часом економічна сторона цієї проблеми залишається слабко вивченої. Тільки з більше детальною розробкою змісту економічних потреб з'явилася можливість впритул підійти до вивчення мотивації працівників трудових колективів підприємств. Потреби - це те, що виникає й перебуває усередині людини, що досить загальне для різних людей, але в той же час має певне індивідуальний прояв у кожної людини. Або це те, від чого людина прагне звільнитися, тому що, поки потреба існує, вона дає про собі знати й вимагає свого усунення [10,c.14-19]. Наукове й практичне значення має не категорія потреби взагалі, а потреби в тих матеріальних, інтелектуальних і соціальних благах й послугах, які є продуктів виробництва. Щоб реалізувати ці потреби формуються соціально- виробничі стратегії (робітники місця, підрозділу, відділення й т.і.), де поряд з речовинними елементамиб включено й особистий фактор- власника й працівник. Формування стратегії припускає визначення її параметрів у натурально- речовинній й соціально- економічній формі [6,c.28-31].

Залежно від фаз відтворення, видів реальних первинних трудових колективів соціально- економічні параметри соціально-виробничої стратегії будуть різні. У всіх фазах відтворення в стратегію включені як власник, так і працівник, хоча їхньої функції при цьому будуть змінюватися.

До початку безпосереднього функціонування стратегії її соціально-економічні параметри, як правило, відповідають нормам і власник йпрацівник мають вихідні потреби. У процесі функціонування стратегії, тобто витрати її елементів, відбувається: відхилення соціально-економічних параметрів від норм, тобто виникають додаткові (економічні) потреби; одержання результатів праці [2. c.53].

В отриманому результаті праці найманому робітникові належить весь необхідний продукт або його частина, власникові - прибавочний продукт, фонд відшкодування й частина необхідного продукту за умови, що він бере участь в відтворювальних процесах як працівник.

Отриманий результат через особисте споживання й виробниче з'єднання, і обслуговування перетворюється у витрати. Економічні потреби мають якісну й кількісну визначеність.

Розглядаючи економічну потребу в її якісній й кількісній визначеності, можна сказати, що в загальному виді вона характеризується у вигляді економічних витрат і результату і їхнього співвідношення стосовно до власника й працівника.

У фазах безпосереднього процесу виробництва потреби характеризуються у вигляді результату праці в натуральній і у грошової формах. У фазах розподілу й обміну - у вигляді результату праці в грошової формі, у фазі споживання у формі витрат у грошовій формі.

Співвідношення результатів і витрат виражають у відповідних показниках економічної ефективності діяльності власника й працівника по реалізації потреб.

Економічні потреби в науковій літературі підрозділяється на особисті, колективні й загальнонародні. При цьому не дається чіткого пояснення цієї класифікації. Проте, при класифікації необхідно враховувати безпосереднє відношення: до елементів соціально - виробничої стратегії - хто бере участь у процесі праці й кому належать засобу виробництва; до отриманого результату праці, тобто хто привласнює продукт. Крім того, при класифікації потреб необхідно враховувати безпосередню їх приналежність при відносинах власника й працівника із природою й іншими суб'єктами . Розглядаючи економічну потребу необхідно зупинятися на сутності інтересів. На відміну від потреб інтереси спрямовані на соціальні відносини, від яких залежить задоволення потреб працівника. Якщо потреби показують, що потрібно людині для його нормального життя, тоді інтереси відповідають на запитання, як діяти, щоб задовольнити дану потребу.

Для формування трудової мотивації найбільшу значимість має характер засвоєних працівником трудових норм і цінностей.

Цінності - це подання суб'єкта, суспільства, класу, соціальної групи про голові і важливі цілі життя й роботи, а також про основні засоби досягнення цих цілей [2, c.256-258].

Для різних соціальних груп працівників, що відрізняються умовами й змістом праці, професією, кваліфікацією, ті самі об'єкти й явища можуть мати різну значимість. Так, для одним головним орієнтиром поводження в сфері праці є матеріальне благополуччя, для інших важливіше змісту праці, його творча насиченість, для третіх - можливість спілкування. Цінності доповнюють і збагачують мотивацію трудової діяльності, піднімаючи її, тому що в процесі праці працівник обумовлює своє поводження не тільки потребами й інтересами, але й прийнятою системою цінностей. Беручи участь у трудовій діяльності, працівник одночасно має ряд потреб, інтересів, ціннісних ориентаций. Вони можуть бути істотного або несуттєвими, різної ступеня значимості й актуальності. Вибір із всієї цієї сукупності побудників здійснюється за допомогою мотивів у ході співвіднесення потреб, інтересів, цінностей з ставковою ситуацією [23, c.502-562]. У теж час не всі мотиви трудової діяльності працівника є тільки модифікація потреб. Мотиви працівника в процесі матеріального виробництва, як й економічні потреби, класифікуються по фазах відтворення, по суб'єктам приналежності, а також діляться на особисті, колективні, загальнонародні й зовнішні. У кожної людини формується певна стратегія мотивів. Відповідно до крапки зору Климичева І.В. у структуру мотивів праці входять [12, c. 78]: