Економічні категорії стратегії мотивації й стимулювання праці
потреби, які прагне задовольнити працівник;
блага, здатні задовольнити цю потребу;
трудові дії, необхідні для одержання блага;
ціна витрат, пов'язана зі здійсненням трудових дій.
Мотив праці формується тільки в тому випадку, коли трудова діяльність є якщо не єдиним, те основною умовою одержання блага. Якщо ж критерієм у розподільних відносинах служать статусні розходження, то формуються мотиви службового просування, одержання розряду, які не обов'язково припускають трудову активність працівника, тому що можуть досягатися за допомогою інших видів діяльності.
Особливістю мотивів праці є їхня спрямованість на себе й на інших, обумовлена товарним виробництвом. Продукт праці, ставши товаром, у якості потребительной вартості задовольняє потреби не самого працівника, а інших людей. Формування певного мотиву праці, насамперед, включає формування мотивуючого середовища, економічних потреб, ціннісних ориентаций й інтересів й їхню активізацію на основі стимулів. Як стимули можуть виступати окремі предмети, дії інших людей, обіцянки й багато чого іншого, що може бути запропоновано людині у компенсацію за його дії або що він бажав би одержати в результаті певних дій [44, с.66-70].
Мотивуюче середовище має специфіку, що обумовлені соціальної структурою, навколишнім оточенням, обмеженістю людських контактів, низьким рівнем задоволення потреб за рахунок колективного виробництва, своїми нормами й цінностями. Дана специфіка не зникає й залишається незмінної в основному незалежно від суспільно- економічних перетворень на підприємстві. Вона визначає рівень вихідних потреб працівника на підприємстві.Інша складова мотивуючого середовища пов'язана з розвитком товарно-грошових відносин. Вона поряд з вихідними потребами визначає склад і рівень задоволення, додаткових потреб у процесі матеріального виробництва. Мотивування є альтернативою стимулювання. Вивчення літературних джерел дозволило виявити в працівників кілька типів трудової мотивації: внутрішню, зовнішню позитивну, зовнішнюнегативну й репресивну. Працівників із внутрішнім типом мотивації варто використати на відповідальних ділянках роботи зі складною працею.
Працівників із зовнішнім позитивним типом мотивації треба використати на тих виробництвах, де процес повністю планується, регулюється й контролюється й де потрібно забезпечити високу продуктивність праці.
Працівників із зовнішнім негативним і репресивним типами мотивації праці можна використати в допоміжному й обслуговуючому виробництві,але при наявності необхідних соціальних умов. Стимулювання праці є спосіб залучення людей до суспільно необхідної праці, підвищення їх трудової діяльності.
Якщо виходити з того, що в рамках будь-який проміжний або кінцевий результат праці завжди виступає стимулом наступного процесу його виробництва, то стимулювання здійснюється у всіх фазах відтворення.
Важливою фазою відтворення є розподіл. Формою розподілу основної частини фонду індивідуального споживання по кількості і якості праці в умовах товарно-грошових відносин виступає заробітна плата.
В організації оплати праці лежать закони розподілу по праці, відтворення робочої сили, вартості, що випереджає росту продуктивності праці в порівнянні з ростом її оплати.
Мотивація в управлінні персоналом розуміється як процес активізації мотивів працівників (внутрішня мотивація) і створення стимулів (зовнішня мотивація) для їхнього спонукання до ефективної праці. Метою мотивації є формування комплексу умов, що спонукують людини до здійснення дій, спрямованих на досягнення мети з максимальним ефектом. Процес мотивації спрощено може бути розбитий на наступні етапи: виявлення потреб, формування й розвиток мотивів, управління ними з метою зміни поводження людей, необхідного для реалізації цілей, коректування мотиваційного процесу залежно від ступеня досягнення результатів.
Теоретичні основи мотивації були закладені змістовними й процесуальними теоріями мотивації. У сучасному менеджменті уживають активні спроби перегляду класичних теорій мотивацій з метою їхнього пристосування до більшого сучасній структурі потреб.
Стратегія мотивації персоналу може бути заснована на найрізноманітніших методах, вибір яких залежить від пропрацьованості стратегії стимулювання на підприємстві, загальної стратегії управління й особливостей діяльності самого підприємства. Класифікація методів мотивації залежно від орієнтації на вплив на ті або інші потреби може бути здійснена на організаційно розпорядницькі (організаційно-адміністративні), економічні й психологічний-психологічні-соціально-психологічні. Соціологічні дослідження показують, що найбільша вага серед форм мотивації має оклад й індивідуальна надбавка, а потім уже випливають різні види премій, на тлі інших виділяються медичне страхування, можливість одержання кредитів і матеріальна допомога. Значимими так само є наступні мотиваційні форми: гарний моральний клімат в колективі, кар'єра, гарні умови праці, оплата путівок, соціальні відпустки.
