Система та процес управління конкурентною поведінкою підприємства

Сучасна концепція управління конкурентною поведінкою підприємства ґрунтується на використанні базових положень науки управління, відповідно до яких основними елементами системи управління є мета, об’єкт і суб’єкт, методологія та принципи, процес та функції управління.

Об’єкт

управління конкурентною поведінкою підприємства є власне сама конкурентна поведінка підприємства.

Суб’єктами

управління конкурентною поведінкою підприємства є певне коло осіб, що реалізують його (управління) мету:

) власник підприємства, який за будь-яких умов має брати безпосередню участь у формуванні стратегічних цілей та завдань підприємства, пов’язаних з економічними інтересами та фінансовими можливостями власника;

) відділ стратегічного планування, який встановлює головні цілі підприємства та план реалізації їх досягнення;

) вищий управлінський персонал підприємства (директор, заступники директора та керівники тих підрозділів підприємства, що формують ланцюг цінностей підприємства);

) менеджери-економісти консалтингових фірм, що залучаються на підприємство на платній основі для розробки та реалізації стратегії конкурентної поведінки.

Методологічною основою

управління конкурентною поведінкою підприємства є концептуальні положення сучасної економічної та управлінської теорії, зокрема - ключові положення теорії ринку, теорії конкуренції та конкурентних переваг, концепції стратегічного управління, сучасної управлінської парадигми, а також базові принципи та прикладні інструменти, напрацьовані в рамках сучасних управлінських підходів.

До базових принципів

управління конкурентною поведінкою слід віднести:

принцип єдності теорії та практики управління конкурентоспроможністю підприємства - цей принцип передбачає, що будь-яке релевантне управлінське рішення має відповідати логіці, принципам та методам управління конкурентною поведінкою підприємства та розв’язувати принаймні одне з практичних завдань;

принцип системності управління - цей принцип передбачає розгляд будь-якого об’єкту як системи; системний підхід дає змогу врахувати всі необхідні взаємозв’язки та взаємодії в системі управління, дозволяє при постановці цілей всебічно зважувати чинники та спрямовувати механізми управління на досягнення поставлених цілей;

принцип наукової обґрунтованості управління - цей принцип передбачає врахування при формуванні системи управління конкурентною поведінкою підприємства економічних законів та закономірностей розвитку, застосування наукових підходів (зокрема - процесного, системного, ситуаційного) і методів моделювання, що сприяють підвищенню стабільності функціонування системи управління;

принцип ранжування об’єктів управління за їх важливістю - цей принцип вимагає визначення важливості, вагомості, рангу об’єктів (конкурентів,проблем, чинників) за їх ефективністю, актуальністю, масштабністю, ступенем ризику;

принцип багатоваріантності - цей принцип передбачає генерацію альтернативних варіантів розвитку подій;

принцип співставності управлінських рішень при аналізі їх варіантів - цей принцип передбачає, що альтернативні варіанти управлінських рішень щодо тих чи інших варіантів розвитку подій приводяться до співставного вигляду по параметрах реалістичності, прийнятності наслідків реалізації, відповідності наявним ресурсам підприємства, часу, якості, масштабу, ризику та невизначеності, умов втілення тощо; вибір найбільш ефективного варіанту управлінського рішення здійснюється з урахуванням реалій функціонування підприємства;

принцип збереження та розвитку конкурентних переваг підприємства - цей принцип передбачає обов’язковість вияву сильних та слабких сторін об’єкту управління, на основі чого з’являється можливість формувати ефективну конкурентну поведінку та домагатися переваг даного підприємства у тій чи іншій сфері діяльності у порівнянні з конкурентами;

принцип ринкової орієнтації - цей принцип передбачає, що визначальним моментом розвитку підприємства мають виступати можливості, що ініціюються змінами зовнішнього середовища його функціонування, зокрема - розвитком попиту та потребами ринку;

принцип цільової спрямованості - цей принцип диктує необхідність відповідності програм підвищення конкурентоспроможності підприємства цілям його конкурентної стратегії;

принцип комплексності - цей принцип передбачає охоплення та інтеграцію у єдиний потік потенціалу зростання конкурентоспроможності, який міститься в усіх функціональних аспектах діяльності підприємства;

принцип гнучкості - цей принцип передбачає можливість стратегічного маневрування на ринку в разу принципових змін його параметрів і появи принципово нових загроз та можливостей розвитку підприємства;

принцип етапності - цей принцип передбачає, що процес розробки та реалізації конкурентної поведінки підприємства має бути регламентований процедурно та в часі.