Характеристика системи управління персоналом на підприємстві

Виходячи з цього визначення, можна сформулювати низку вимог, що дають змогу відокремити загальні принципи від конкретних. Загальні принципи мають відповідати таким вимогам:

. Відображати загальні положення, що поширюються на організації різних типів і видів.

2. Відповідати законам менеджменту, розвитку природи і суспільства.

. Об'єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією.

. Бути керівними началами, які визнає суспільство.

Необхідно розуміти, що перелічені вимоги стосуються тільки науки управління. Для інших наук можуть існувати зовсім інші вимоги [19, с. 421]

Загальні принципи управління мають відповідати насамперед загальному поняттю управління й елементам, що його складають: цілям, способам, засобам і впливам, а також правилам дій суб'єкта й об'єкта управління. Вони також мають розкривати дії основних законів менеджменту.

Виходячи з цього посилання, виділимо низку основних принципів управління.

Принцип цілеспрямованості. Відповідно до закону спільності цілей сенс існування менеджменту полягає у необхідності досягнення цілей організації. Сама праця людини, яка трудиться в організації, має цілеспрямований характер. Тоді вихідним пунктом менеджменту є необхідність формулювання загальної мети для групи людей, шо працюють спільно, або для організації в цілому, їхня цілеспрямована діяльність пов'язана з процесом досягнення цілей організації. Отже, цілеспрямованість є головною рисою будь-якої людської діяльності. Ось чому управління як специфічна соціально-економічна діяльність має бути цілеспрямованим.

Із принципу цілеспрямованості випливають такі положення:

- мета є сенсом існування будь-якої організації, а відсутність головної мети ставить під сумнів необхідність існування будь-якої організації;

- цілі організації мають відповідати вимогам законів розвитку природи та суспільства. В іншому разі організація не зможе мати необхідних засобів і способів, що забезпечують досягнення цілей. Як нам відомо, без засобів і способів досягнення цілей управління не існує;

- цілі мають відображати сутність явищ і процесів, що відбуваються в організації, і в цьому розумінні вони створюють могутній механізм координування спільної праці. Мета дає можливість суб'єкту й об'єкту управління (членам організації) знати, до якого результату вони повинні прагнути;

- визнаючи мету організації спільною, члени організації мають підпорядкувати свої дії процесу її досягнення, тобто їхня діяльність повинна бути цілеспрямованою.

Таким чином, цей основоположний принцип визначає головне - мету функціонування організації й зумовлює наявність самого процесу управління.

Потреба - це стан, що спонукає людину до дії з метою усунення відхилень від якихось конкретних значень динамічної рівноваги у процесі обміну речовин. Нам важливо усвідомити саму "матеріальність" потреб людей як основи їхньої поведінки.

Інтерес - це ставлення суб'єкта, що виступає в тій чи іншій ролі, до ресурсів (засобів досягнення мети і умов їхнього привласнення у процесі задоволення своїх потреб. Інтереси - це відбиття потреб суб'єкта через структуру відносин, у яких він бере участь, виконуючи певні ролі.

Принцип ієрархічності. Принцип ієрархічності визначає правила побудови організації або окремих її елементів. Він характерний не лише для організацій, а й для будь-яких складних об'єктів.

Цей принцип розглядає складні й великі системи як багатоступеневі, що мають багато рівнів і ділять систему на елементи (рівні, ступені). У природі на кожному кроці можна спостерігати прояв принципу ієрархічності. Наприклад, будова людини, дерева тощо.

Принцип ієрархічності випливає із закону розподілу праці. Раніше ми довели, що досягнення складної мети (коли індивідуальної праці людини замало) потребує розподілу (спеціалізації) праці. Спеціалізована праця має потребу в координації, інакше мета не буде досягнуто. Необхідність у координації спеціалізованої праці породжує ієрархію управління.

Крім того, зміст спільної мети не однозначний. Щоб з'ясувати зміст мети, треба поділити її на певну кількість вужчих цілей нижчого рівня. Таким чином, формування системи взаємопов'язаних цілей базується на принципі ієрархічності.

Принцип ієрархічності визначає характер взаємовідносин, що виникають у процесі управління між суб'єктами різних рівнів, а також між суб'єктами й об'єктами управління.

Отже, головна роль принципу ієрархічності полягає в обґрунтуванні кількості рівнів розподілу праці суб'єкта управління, а також ступеня його самостійності відповідно до обсягу роботи, яку необхідно виконати для досягнення мети.