Ефективність управління розвитком як основа забезпечення збалансованого зростання підприємства

Представляється можливим стверджувати, що домінантою понять організаційного, керованого та сталого розвитку є все ж таки єдине поняття розвитку підприємства, яке, зважаючи на різність наведених точок зору, потребує певної конкретизації. За умови значних розбіжностей в існуючих трактуваннях, поняттю «розвиток» характерні чітко визначені елементи:

Відповідно до наведених елементів поняття «розвиток підприємства» можна зазначити наступне:

· перш за все, розвиток передбачає наявність кількісних та якісних змін, які ведуть до певного поліпшення;

· розвиток підприємства має процесний характер, тобто є розподіленим у часі, при цьому розвитку, як процесу, властива довготривалість, зважаючи на певну інерційність підприємства як об’єкту розвитку та наявність часового лагу між імпульсом розвитку та відповідними йому змінами;

· розвиток підприємства за своїм змістом є сукупністю процесів, які сумарно ведуть до збільшення потенціалу підприємства;

· явними формами прояву змін виступають адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня стійкість, підвищення життєздатності підприємства та його спроможності протидіяти негативним впливах зовнішнього середовища.

Отже, розвиток підприємства є достатньо складним поняттям, яке пропонується розуміти як довготривалу сукупність процесів кількісних та якісних змін в діяльності підприємства, які приводять до поліпшення його стану шляхом збільшення потенціалу підприємства, адаптації до зовнішнього середовища та забезпечення внутрішньої стійкості, що сприяє підвищенню життєздатності підприємства та його спроможності протидіяти негативним впливам зовнішнього середовища.

Формування успішних кількісних та якісних змін здійснюється завдяки ефективному управлінню підприємством. Такі складові розвитку, як збільшення потенціалу та адаптація до зовнішніх умов забезпечуються ефективним управлінням конкурентоспроможності, а внутрішня стійкість та захищеність від зовнішніх загроз є елементами економічної безпеки підприємства. В сучасних умовах саме конкурентоспроможність та економічна безпека підприємства визначаються основними пріоритетами його подальшого функціонування, а їх ефективне забезпечення виступає першоосновою ефективного управління розвитком.

Подальший розвиток підприємства забезпечується постійним посиленням конкурентних переваг, формуванням та захищенням компетенцій підприємства, при цьому ефективність управління залишається основним джерелом їх досягнення.

Необхідно відмітити, що визначення ефективності - складна і багатогранна проблема, що потребує нових рішень і викликає дискусії та розбіжності в її трактуванні. В більшості випадків ефективністьрозцінюється як поліпшення, тобто ефективною вважається діяльність суб'єкта господарювання, якщо ним досягнуті намічені результати або головна мета.

Проблематика ефективності управління в умовах нестабільного зовнішнього середовища розглянута в наукових працях таких авторів, як Бланк І.А., Бусигін А.В., Галенко В.П., Самочкін В.Н., Довгань Т.Г., Лафта Д.К., Мазур І.І., Шапіро В.Д., Мауерс Р., Попов Г.Х., Норта К., Баклан О.П., Бережков Г.М., Дубова Д.Г. Іванов В.В. та інші. Результати дослідження наукових думок зазначених авторів дає підстави стверджувати, що єдиної думки щодо трактування та оцінювання ефективності управління і досі не сформовано. Разом з тим збільшилась неоднозначність визначення ефективності управління та урізноманітнилися її показники оцінки.

Так, Пройда Н.Н. стверджує, що ефективність управління - це здатність раціонально вирішувати завдання формування необхідного обсягу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та оптимального їх розподілу і використання з метою забезпечення стабільного розвитку та досягнення стратегічних цілей. При цьому автор не враховує ефективність планування обсягу цих ресурсів та ефективність формування стратегічних цілей в залежності від зовнішніх загроз та можливостей підприємства [12].

Лафта Дж.К. також не зазначає вагомості планування і пов’язує ефективність управління лише із досягненням результатів та реалізацією цілей[10].

Деякі автори [11] трактують ефективність як здатність передбачати можливі варіанти поведінки керованої системи в майбутньому з метою усунення негативних наслідків. В такому визначенні ефективності управління має місце умова захищеності від потенційних внутрішніх загроз діяльності, однак не враховано вплив зовнішніх чинників.