Вітчизняний та зарубіжний досвід запровадження елементів соціальної відповідальності в організаціях

Останнім часом Глобальний договір ООН для сталого розвитку суспільства охоплює всі провідні суспільні сили багатьох країн світу: уряди, що визначили принципи цієї ініціативи; компанії, на діяльність яких він прагне вплинути; працівників, які виробляють товари та послуги; громадські організації, які представляють широке коло зацікавлених сторін, тощо.

У цьому контексті Україна взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення необхідних соціальних стандартів. Але навіть в умовах повного виходу економіки країни із "тіні" Україна не буде в змозі забезпечити своїм громадянам соціальні гарантії на належному рівні. Тому, перш за все, саме бізнес має допомогти державі вирішити ці питання, щоб не залишитися разом з нею на "узбіччі" глобалізаційних процесів.

Добра репутація компанії сьогодні залежить не тільки від її комерційних успіхів та високої якості продукції, а й від її активності у розв'язанні актуальних проблем території, на якій діє ця компанія. Тому компанії дедалі частіше вдаються до концепції "корпоративного громадянства", згідно з якою компанія, як громадянин певної території або місцевої громади, зобов'язана платити встановлені податки відповідно до норм чинного законодавства, дотримуватися норм і правил законодавства про працю, охорону навколишнього середовища. Компанія також має брати на себе певну додаткову відповідальність у вигляді розвитку соціальної інфраструктури, здійснення з місцевою адміністрацією спільних проектів тощо.

Як свідчить практика, центральне місце у соціальній політиці компаній посідають освітні проекти, що розглядаються керівниками як важлива умова реструктуризації та модернізації виробництва, а також інші вкладення у "людський капітал". Організація підприємствами професійної підготовки кадрів - це у якійсь мірі відповідь на руйнування ефективної за радянських часів системи професійно-технічної освіти, спроба розв'язати проблему постаріння кадрів та відсутність на ринку праці працівників відповідних професій та кваліфікації [15, с. 158].

В Україні найбільш розповсюджені два класичні напрями реалізації видів соціальної політики підприємств: надання пакетів соціальних компенсацій у грошовому еквіваленті (так звана монетизація соціального пакета) та безпосереднє надання соціальних послуг на власних об'єктах.

Так, у компанії “Оболонь” пенсіонерам та працюючим надається щорічна матеріальна допомога на оздоровлення (200 грн. за кожний відпрацьований на підприємстві рік), всім дітям-школярам співробітників надаються оздоровчі путівки.

Другий тип соціального стимулювання (у межах власної інфраструктури) може обходитися компанії дещо дешевше, ніж надання працівникам сторонніх спеціалізованих послуг. З іншого боку, враховуючи суттєве підвищення вартості утримання такої, іноді розгалуженої мережі соціальних об'єктів, навіть для великих компаній це стає обтяжливим.

Прикладом компаній, які утримують соціальну оздоровчу сферу, є ВАТ “Дніпровагонмаш”, ВАТ “Павлоградвугілля”, ЗАТ “Новокраматорський машинобудівний завод”, Центральний та Північний гірничо-збагачувальні комбінати, група компаній “Норд”, "САН Інтербрю Україна", ЗАТ “Оболонь” та багато інших. Наприклад, ВАТ “Дніпровагонмаш” на утримання соціальної сфери щорічно відшкодовує близько 1,5 млн. дол. США. До складу його оздоровчої соціальної сфери входить дитячий оздоровчий табір “Горніст”, де щорічно відпочивають близько 600 дітей, санаторій-профілакторій, заводська база у м. Приморську на Азовському морі, де за 10 років відпочило понад 15 тис. працівників, тобто кожен третій [18, с. 51].

Зовнішня соціальна політика підприємства полягає у розбудові позитивних відносин підприємства з регіональною та місцевою владою. Зазначена політика реалізується у різних формах: підтримка соціальної інфраструктури, благодійність та участь у великих соціальних проектах. Наприклад, компанія “Мак-Дональдс” щорічно, починаючи з 2002 року, проводить благодійну акцію “Всесвітній день допомоги дітям”, за результатами якої купується медичне обладнання. Тільки в рамках однієї програми компанія закупила обладнання на суму близько 150 тис. дол. США. Благодійна діяльність в Україні регламентується Законом України “Про благодійність та благодійні організації” від 16.09.97 р. № 531/97-ВР із змінами та доповненнями, Громадським кодексом України від 16.01.03 р. № 435-IV, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.