Управління формальними і неформальними групами

Для ефективного управління групою менеджеру варто знати і вчасно попереджувати труднощі, з якими він може зіштовхнутися.

Аналізуючи ефективність роботи організації, М. Вудкок і Д. Френсіс висунули десять обмежень, які найчастіше перешкоджають ефективній роботі колективу:

. Непридатність керівника. Особисті якості керівника не дозволяють йому використовувати колективний підхід, згуртовувати співробітників, надихати їх на ефективні прийоми роботи.

. Некваліфіковані співробітники. Це пов'язано з незбалансованістю функцій працівників, неадекватним сполученням професійних і людських якостей.

. Неконструктивний клімат. Для цього випадку характерна відсутність відданості завданням команди та високий ступінь взаємної підтримки у сполученні з турботою про добробут окремих членів групи.

. Нечіткість цілей. Результатом такої ситуації є недостатнє узгодження особистих і колективних цілей, нездатність керівників і членів колективу до компромісу.

. Низькі результати роботи. Підвищення результативності роботи групи сприяє високій самооцінці членів колективу і зростанню особистих професійних якостей.

. Неефективність методів роботи. Важливе значення має правильна організація збору й надання інформації, прийняття правильних і своєчасних рішень.

. Недостатня відкритість і наявність конфронтації. Вільна критика, обговорення слабких і сильних сторін виконаної роботи, наявні суперечності не повинні порушувати діловий етикет та викликати конфронтацію. Позитивне суперництво продуктивне, однак існує реальна небезпека переростання його в конфлікт.

. Недостатній професіоналізм і культура співробітників. Кожен керівник бажає мати в колективі сильних співробітників із високим рівнем індивідуальних здібностей. Серед основних характеристик співробітника виділяють його здатність управляти своїми емоціями, бути готовим викладати свою думку, змінювати свою точку зору під впливом аргументів тощо.

. Низькі творчі здібності персоналу.

. Неконструктивні відносини з іншими колективами.

Для ефективного функціонування групи важлива чіткість у цілях, що стоять перед нею. Кожен член групи повинен уявляти, до яких результатів він повинен прагнути, ясно розуміти й розділяти цілі групи. У такий ситуації дуже важливим є створення компромісу між особистими й колективними цілями.

Неформальні організації динамічно взаємодіють з формальними. Деякі неформальні групи можуть негативно впливати на формальну організацію. До числа проблем, які пов'язані з неформальними групами, можна віднести: зниження ефективності роботи, поширення неправдивих чуток і тенденцію до опору змінам. Однак такі проблеми часто є реакцією неформальних груп на ставлення до них керівництва формальної організації. До потенційних вигід існування неформальних груп відносяться: відданість організації, високий дух колективізму та більш висока продуктивність праці. Ці позитивні тенденції спостерігаються в тих випадках, коли групові норми перевищують офіційні.

Ефективний керівник повинен взаємодіяти з неформальними групами. Прийоми управління неформальними групами такі:

. Керівники повинні визнати неформальну організацію, працювати з нею і не загрожувати її існуванню.

. Необхідно вислуховувати думки членів і лідерів неформальних груп.

. Перед тим, як розпочати які-небудь дії, необхідно проаналізувати їх негативний вплив на неформальну організацію.

. Щоб зменшити опір змінам з боку неформальної групи, необхідно залучати і заохочувати участь членів групи у прийнятті рішень.

. Вчасно інформувати співробітників і в такий спосіб перешкоджати поширенню чуток.

Керівництво організації під час управління неформальними групами у процесі функціонування організації може застосовувати різні методи впливу. О.В. Рудінська, С.А. Яроміч, І.О. Молоткова виділяють такі.

Консультації з групами. Звичайно індивідууми і групи краще реагують на рішення, які їх стосуються, якщо з ними заздалегідь радяться. Консультації з групою замість спроби нав'язати їй свою волю свідчать про повагу до групи й окремої людини, а також послаблюють опір змінам з боку неформальної організації.

Навчання. Організація повинна сформувати у своїх працівників лояльність за допомогою навчання чи пропаганди. Для досягнення цієї мети необхідно «рекламуватися» перед усіма її членами або за допомогою спеціальних навчальних курсів і загальних зборів, або в іншій спосіб. Організації необхідно намагатися переконати своїх співробітників у тому, що все, що сприяє цілям організації, якнайкраще сприяє і цілям окремої людини, навіть якщо в конкретних випадках це не очевидно.