Моделі прийняття рішень в аналізі реальних інвестицій

Складовою частиною інвестиційного аналізу є моделювання прийняття рішень в інвестиційній сфері. Модель прийняття рішень охоплює: цілі, методи дій, середовище, функції, їх можна класифікувати за:

а) станом інформаційного середовища і ступенем необхідної результативності;

б) характером дій;

в) множиною досягнення цілей;

г) часовою визначеністю.

Ознаку моделей прийняття рішень в інвестиційному середовищі наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Ознаки моделей прийняття рішень в інвестиційному середовищі

В умовах визначеності Інформаційного середовища виділяють моделі прийняття рішень про вигідність інвестиційного проекту, коли визначено одну цільову функцію і декілька функцій. При одній цільовій функції рішення про вигідність інвестиційного проекту може мати два типи характеристик: абсолютна вигідність. якщо переважають інвестиції, а не відмова від них; відносна вигідність, якщо один інвестиційний об'єкт має переваги над іншими незалежними інвестиційними об'єктами. При оцінках відносної вигоди альтернативних проектів передбачається порівнянність цих проектів за їх видом, обсягом вкладеного капіталу та строком експлуатації. Якщо в моделі враховується лише один проміжок часу для здійснення інвестицій, то вони називаються статичними, а коли враховується декілька періодів - динамічними.

Статичні моделі розрізняють за підсумковими для них цільовими функціями:

моделі зіставлення витрат; моделі зіставлення прибутку;

моделі зіставлення рентабельності;

моделі статичних амортизаційних розрахунків.

Моделі зіставлення витрат передбачають порівняльну характеристику двох і більше варіантів інвестування. Вибирають такий варіант, за яким досягають найбільшої відносної економії витрат. Величину витрат розраховують для кожного альтернативного проекту як середнє значення на весь строк експлуатації проекту.

Моделі зіставлення прибутку використовують у тих випадках, коли в результаті інвестування змінюється також і дохід. Критерієм для оцінки інвестицій є середньорічний прибуток як різниця між додатковими доходами і витратами. Інвестиційний проект абсолютно вигідний, якщо його прибуток більший нуля, а відносно вигідний - якщо його прибуток більший за прибуток будь-якого іншого альтернативного проекту.

Моделі зіставлення рентабельності використовують при порівнянні ступеня прибутковості витрат капіталу, пов'язаних з фінансуванням альтернативних проектів та при визначенні абсолютної вигоди інвестицій. Інвестиційний проект абсолютно вигідний, якщо його рентабельність вища за це граничне значення. Граничною величиною може б) ти середня ставка процента на залучений капітал. Об'єкт інвестування порівняно вигідний, якщо його рентабельність вища за рентабельність будь-якого іншого об'єкта. Моделі зіставлення рентабельності найбільш виправдані у тих випадках, коли існує велика кількість інвестиційних можливостей з дуже високим рівнем рентабельності, які конкурують між собою за обмежені фінансові ресурси.

Моделі статичних амортизаційних розрахунків використовують при виборі інвестиційних проектів у порівнянні строків відновлення (амортизації) об'єкта інвестування. Строк амортизації інвестиційного об'єкта - це період, протягом якого вкладений капітал відновлюється за рахунок притоку грошових засобів чи перевищення надходжень від експлуатації об'єкта над витратами. І ніш інвестиційний об'єкт абсолютно вигідний, якщо його амортизаційний строк менший за граничне значення. Граничне значення визначає критичний термін експлуатації проекту. Строк амортизації інвестиційного об'єкта можна розрахований шляхом ділення обсягу інвестицій на середню величину надходження грошових коштів. Останню величину розрахувати як суму середнього очікувати» прибутку інвестицій та обсягу їх амортизації.