Моделі прийняття рішень в аналізі реальних інвестицій
Динамічні моделі порівняно зі статичними мають переваги насамперед у тому, що замість середніх даних використовують індивідуальні дані руху коштів в окремі роки за весь період експлуатації об'єкта та зі застосуванням дисконтних ставок чи коефіцієнтів ревальвації, враховуючи відмінність надходження платежів у різний час. Інвестиційні об'єкти характеризуються рухом грошових коштів, які очікують при реалізації проектів у часі. У дії намічених моделях враховують ту обставину, що в різний час відбувається різна величина грошового потоку. Через залежність рух грошових коштів від часу його здійснення неможливо просто сумувати грошовий потік, а треба провести його ревальвацію чи дисконтування.
При ревальвації визначають, яку вартість (СК) матиме інвестований капітал (ПІ) у більш пізній час (І). Якщо процентна ставка (г) для всіх періодів інвестування однакова, то
Якщо процентна ставка для різних періодів різна, то вартість капіталу через п періодів буде розрахована:
Дисконтування використовують для розрахунку вартості капіталу (СК), яку потрібно інвестувати у будь-який момент для того, щоб у майбутньому в момент (і) вийти на необхідну його величину (КК). При однаковій в усіх періодах процентній ставці початкове значення (СК) розраховують за формулою:
Дисконтування при різних процентних ставках у досліджуваних періодах здійснюється аналогічно до ревальвації за допомогою розрахованих для кожного періоду коефіцієнтів дисконтування.
При єдиній розрахунковій ставці процента використовують такі методи оцінки інвестиційних проектів:
q метод визначення вартості капіталу;
q метод аннуітетів;
q метод внутрішньої процентної ставки;
q метод динамічних амортизаційних розрахунків.
Якщо різні процентні ставки за вкладеннями та залученням фінансових засобів, то використовують такі методи:
q метод визначення кінцевої вартості майна;
q метод визначення процентної ставки при залученні фінансових
q засобів;
q метод складання повних фінансових планів.
При використанні методу визначення вартості капіталу (УК) всі доходи і витрати, які зумовлені інвестицією, дисконтуються чи ревальвуються через калькуляційну процентну ставку на час прийняття рішення
де а, - доходи в момент часу І;
с, - витрати в момент часу /;
Т - кількість періодів здійснення витрат.
Вартість капіталу є масштабом порівняння, найкращим варіантом з найбільшою корисною вартістю капіталу. Якщо вартість капіталу негативна, то інвестиція неефективна.
Метод аннуітету є модифікованою формою методу визначення вартості капіталу. Вартість капіталу інвестицій з врахуванням процентів рівномірно розподіляють на весь період використання проекту. Отримані суми (аннуітети) зазначають річне навантаження чи прибуток за здійсненими інвестиціями. Інвестиційний об'єкт абсолютно вигідний, якщо його аннуітет більший 0. Аннуітет (А,) можна розрахувати множенням вартості капіталу (УК) об'єкта на коефіцієнт відновлення
Метод внутрішньої процентної ставки є зворотний до методу визначення вартості капіталу. Якщо розрахункову процентну ставку взяти на рівні внутрішньої процентної ставки, то вартість капіталу дорівнюватиме нулю. При цьому методі не задається процент, яким обкладають капіталовкладення, а визначають саму ставку дисконту на рівні, не меншому, ніж калькуляційна процентна ставка. Внутрішню процентну ставку (/') розраховують:
Метод динамічних амортизаційних розрахунків відрізняється від методу статичних амортизаційних розрахунків лише тим, що тут враховується ставка процента на інвестиційний капітал.
Метод розрахунку кінцевої вартості майна полягає в тому, що цільовою функцією оцінки переваг інвестиційного проекту є розрахунок кінцевої вартості майна, яку розглядають як приріст майна внаслідок реалізації інвестиційного проекту на кінець планового періоду. Важливим для цього методу є припущення про існування двох процентних ставок: ставка, за якою в необмеженій кількості можуть бути залучені фінансові ресурси (/•»), ставка, за якою у необмеженій кількості можуть бути вкладені фінансові ресурси (гр). Приріст майна розглядають як сальдо позитивного вкладення власного капіталу і негативного вкладення залученого капіталу грошового потоку. На позитивний грошовий потік (УК'Р) в кінці планового періоду нараховують проценти за ставкою вкладення фінансових ресурсів, а на негативний (зростання зобов'язань) (УК'12) нараховують проценти за ставкою залучення фінансових ресурсів. Кінцева вартість майна (&УК) дорівнюватиме:
