Види управління ресурсами підприємства

Трудові ресурси - частина населення країни, що має здатність до суспільно-корисної праці в народному господарстві. Трудові ресурси - це найбільш активна в економічному відношенні частина населення, яка бере безпосередньо участь у розширеному відтворенні суспільного продукту. До трудових ресурсів відносять:

. Населення в працездатному віці, тобто чоловіків від 16 до 60 років, жінок від 16 до 55 років (за винятком непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї групи і пенсіонерів, які одержують пенсії за віком на пільгових умовах);

. Населення, старше або молодше працездатного віку, зайняте в суспільному виробництві.

Вирішальну роль в трудових ресурсах відіграє працездатне населення в працездатному віці. Працездатне населення - це сукупність осіб переважно працездатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовому процесі. В кожному суспільстві працездатне населення складається з двох груп: економічно активного та економічно неактивного населення, співвідношення між: якими залежить від соціальних, політичних та демографічних умов.

Економічно активне населення - це частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить його дохід. Частина економічного активного населення залежить від частки населення працездатного віку, а також від рівня зайнятості окремих вікових груп.

Головною умовою виробництва в будь-якому суспільстві є робоча сила, під якою розуміють сукупність фізичних та духовних здібностей, якими володіє людина і які вона проводить в дію кожного разу, коли виробляє певні споживчі вартості.

Як об'єкт управління трудові ресурси виступають одночасно і виробниками, і споживачами матеріальних та духовних благ. У зв'язку з цим в міру поглиблення розподілу праці функція управління трудовими ресурсами безперервно ускладнюється.

Суб'єктом управління трудовими ресурсами виступають як промислові підприємства та організації різних форм власності, так і організації невиробничого характеру (центр зайнятості). Головною метою управління трудовими ресурсами на рівні підприємства ї задоволення потреб підприємства в кадрах, забезпечення їх раціональної розстановки, професійно-кваліфікаційного і посадового просування та ефективного використання.

Ефективність використання трудових ресурсів залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів: соціально-економічні, організаційно-технічні, природнокліматичні умови функціонування суспільної праці, професійно-кваліфікаційні характеристики трудових ресурсів, рівень її загальної і спеціальної освіти, тривалість стажу роботи і об'єм здобутого виробничого досвіду, дисципліна праці, поєднання морального і матеріального стимулювання.

Одним з найважливіших якісних показників ефективного використання трудових ресурсів є продуктивність праці, що характеризує ефективність використання праці в процесі виробництва, підвищення зарплати і реальних доходів працюючих, розміри зниження собівартості продукції і збільшення накопичень.

Ефективність виробництва передбачає посилення економічних методів управління трудовими ресурсами, оскільки вони дозволяють досягти найбільш гармонійного поєднання суспільних, колективних, особистих інтересів, забезпечити раціональне використання робочої сили.

Як об'єкт управління трудові ресурси виступають одночасно і виробниками, і споживачами матеріальних та духовних благ. У зв'язку з цим в міру поглиблення розподілу праці функція управління трудовими ресурсами безперервно ускладнюється.

Суб'єктом управління трудовими ресурсами виступають як промислові підприємства та організації різних форм власності, так і організації невиробничого характеру (центр зайнятості). Головною метою управління трудовими ресурсами на рівні підприємства ї задоволення потреб підприємства в кадрах, забезпечення їх раціональної розстановки, професійно-кваліфікаційного і посадового просування та ефективного використання.

Ефективність використання трудових ресурсів залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів: соціально-економічні, організаційно-технічні, природнокліматичні умови функціонування суспільної праці, професійно-кваліфікаційні характеристики трудових ресурсів, рівень її загальної і спеціальної освіти, тривалість стажу роботи і об'єм здобутого виробничого досвіду, дисципліна праці, поєднання морального і матеріального стимулювання.