Види управління ресурсами підприємства

Фінансовий контроль можна поділити на три види:

) державний;

) відомчий;

) контроль місцевих органів самоврядування.

Державний контроль здійснюється на рівні центральних органів державного управління. Сюди варто віднести Верховну Раду, яка виконує фінансовий контроль, розглядаючи та затверджуючи бюджет, а також звіт щодо його виконання. Контроль здійснюється через комісії та комітети Верховної Ради.

Від уряду контроль здійснює Міністерство фінансів - його центральний апарат і контрольно-ревізійна служба та податкова адміністрація.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють фінансові служби міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ державної форми власності. Об'єктом контролю тут є виробничо-фінансова діяльність виробничих структур.

Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування здійснюється через відповідні комісії місцевих Рад народних депутатів і місцеві фінансові органи. Об'єктом фінансового контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, фінансово-господарська діяльність підприємств і організацій комунальної власності.

За формами проведення розрізняють:

попередній контроль;

поточний контроль;

наступний контроль.

Попередній контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження бюджетів, фінансових планів і кошторисів витрат. Його мета - попередження неправильного і нераціонального використання коштів.

Поточний фінансовий контроль застосовують у процесі виконання бюджетів, фінансових планів і кошторисів. Він дає змогу виявити і попередити незаконні витрати, порушення фінансової дисципліни, забезпечити дотримання норм витрат.

Наступний контроль виконують після завершення звітного періоду або фінансового року. Його завданням є перевірка доцільності витрачання державних фінансових ресурсів, законності здійснення фінансових операцій, ефективності витрачання коштів.

За методами проведення фінансового контролю розрізняють:

) перевірки;

) обстеження;

) аналіз;

) ревізії.

Перевірки влаштовують для дослідження певних питань фінансово-господарської діяльності за звітними даними та іншими документами, що підтверджують здійснення операцій.

Обстеження, на відміну від перевірки, виконують у більш широкому обсязі. Його мета - визначити стан, що склався в окремих напрямах господарської діяльності об'єкта, що обстежується, і визначити перспективи його поліпшення і розвитку.

Аналіз, як правило, здійснюється регулярно по всьому колу запитань діяльності господарського суб'єкта. Його мета - виявити резерви додаткового одержання коштів, скорочення витрат, поліпшення фінансового стану.

Ревізії є найважливішим методом фінансового контролю. Ревізуючи, за бухгалтерськими документами перевіряють діяльність об'єкта за повний звітний період. Ревізії бувають повні, часткові, тематичні та комплексні. За ступенем залучення інформації розрізняють ревізії загальні та вибіркові.

На практиці застосовують різні способи ревізії: інвентаризацію, зустрічні перевірки, експертизи, лабораторні аналізи. За результатами ревізії складають акт, який є основою для прийняття відповідних управлінських рішень.

. Правове регулювання фінансових відносин.

Фінансове право - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері формування, розподілу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування коштів з метою забезпечення виконання покладених на ці органи завдань і функцій.

Фінансове право регулює певну сферу державного управління, пов'язану з розподілом і перерозподілом національного доходу країни.

Предметом регулювання фінансового права є:

) бюджетна система України та порядок розподілу доходів і видатків між її ланками;

) порядок складання, прийняття і виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

) система оподаткування, види, розміри та терміни сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету;

) засади створення фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

) надання фінансових послуг та функціонування фінансових установ;

) порядок державного фінансування та кредитування;

) утворення та погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргу;

) статус національної валюти та статус іноземних валют на території України;