Соціальний захист малозабезпечених верств населення в умовах ринкових відносин
У будь-якій державі є ціла система соціальних інститутів, що здійснюють соціальний захист громадян. Соціальний інститут - це стійка форма організації спільної діяльності людей у вигляді організаційної структури чи системи правил нормативне урегульованого порядку, у рамках чого відбувається розподіл соціальних ролей і статусів людей, що охоплені діяльністю відповідного інституту. Перші з названих видів (класів) соціальних інститутів іменуються деякими соціологами соціально-організаційними інститутами, другі - соціально-нормативними.
Найважливішим і найбільш могутнім соціально-організаційним інститутом є держава, що являє собою складну інституціональну систему, тобто складається з різних інститутів. Важливу роль у виконанні функцій соціального захисту відіграють такі інститути, як страхові компанії, різні спеціалізовані фонди, благодійні організації, а також суспільні і політичні організації, що здійснюють соціальний захист соціальних груп і шарів.
Інститутами, покликаними захищати працівників найманої праці, є професійні спілки. Нині поряд із традиційними профспілками, що перетерпіли істотне відновлення, з'явилися нові робітничі організації, «незалежні» профспілки. Однак вважати тільки їх захисниками працівників найманої праці, а традиційні профспілки кваліфікувати як «офіційні» і відмовляти їм у праві виступати захисниками, неправомірно. Профспілки, що змінилися, по праву стали іменуватися незалежними, тому що вони виступають представниками працівників найманої праці, ведуть боротьбу за реалізацію їхніх вимог і не залежать від державних структур. Основна діяльність як «залежних», так і незалежних профспілок на даному рівні соціально-економічних реформ перейшла в русло використання у своїй діяльності для захисту прав і інтересів працюючих форм і механізмів соціального партнерства. Даний механізм розроблений у країнах розвинутої демократії і добре себе зарекомендував. Суть цього механізму полягає не в конфронтації, а в проведенні переговорів із представниками роботодавців і держави, знаходження компромісу і виробленні на цій основі більш-менш прийнятних рішень.
Принципи соціального партнерства і тристороннього співробітництва знайшли своє інституціональне втілення в створенні Україною на загальнодержавному рівні тристоронньої комісії і відповідних органів на нижчестоящих ступенях ієрархічної градації. Ці інститути займають важливе місце в загальній інституціональній системі, що здійснює функції соціального захисту трудящих, можуть розглядатися як особливий різновид і іменуватися інститутами соціальної злагоди.
Поряд із соціально-організаційними в суспільстві є безліч соціально-нормативних інститутів, що не представляють якусь організацію, а існують і функціонують самі по собі, відіграючи певну роль у соціальному захисті. Кожна галузь права являє собою систему таких соціально-нормативних інститутів (трудове право, трудове законодавство). Нині важливим соціально-нормативним інститутом у системі соціального захисту найманих робітників стали тарифні угоди, контракти, колективні договори і т. д.
Поширюючись на більш низькі рівні ієрархічної організації суспільства, інституціональна система соціального захисту досягає такої структури, як підприємство. Підприємства, установи, фірми, кооперативи й інші трудові організації самі є соціальними інститутами і відіграють важливу роль у суспільстві. А якщо їх розглядати під кутом зору соціального захисту, то їхня роль і діяльність виявляються досить складними і суперечливими, що не дозволяють дати їм однозначну характеристику. Основна виробнича діяльність сама по собі не передбачає соціального захисту прав і інтересів працівників. Прагнення досягти основних цілей (підвищити ефективність виробництва, знизити собівартість, підвищити якість виробленої продукції і т. д.) може призвести до порушення їхніх прав і інтересів. Тому необхідні спеціальні інститути соціального захисту працівників на підприємстві.
Головним інститутом соціального захисту, що охоплює своєю діяльністю весь колектив підприємства і має для цього необхідні права і можливості, виступає профспілкова організація. Підвищення захисної ролі цієї організації особливо необхідне в умовах ринку. Важливо забезпечити соціальний захист працівників у випадку банкрутства підприємства, його закриття чи перепрофілювання. Та й при нормальному функціонуванні підприємства в умовах ринку потрібне різке посилення соціально-захисної функції профспілкових організацій.
Конкретним інструментом чи інститутом соціального захисту працівників на підприємстві є колективний договір, Суть цього договору кардинально змінилася в данин час, тому що найманим робітникам потрібна надійна юридична база соціальної захищеності.
