Класифікація стратегій підприємства
Корпоративна, ділова, функціональна стратегії мають певну ієрархічну структуру (наприклад, корпоративна складається з відповідних ділових і функціональних стратегій); операційна стосується конкретних структурних одиниць (заводів, торгових регіональних представників, відділів). Багаторівневість структури базової стратегії підприємств проілюстровано на рис. 1.7. Кожен рівень піраміди базової стратегії формує стратегічну сферу для наступного рівня. Це означає, що на стратегічний план нижчого рівня ієрархії накладаються обмеження стратегій вищих рівнів. Корпоративна (портфельна) стратегія, що визначає загальний напрям розвитку підприємства, обумовлює управління різними видами діяльності для збалансування портфеля товарів і послуг.
Стратегічні рішення цього рівня найскладніші, оскільки стосуються підприємства. У сфері корпоративної стратегії перебувають такі питання:
розподіл ресурсів між підрозділами на основі портфельного аналізу;
рішення про диверсифікованість виробництва з метою зниження господарського ризику й одержання ефекту синергії;
зміна структури корпорації;
рішення про злиття, придбання, входження у фінансово-промислову групу чи інші інтеграційні структури;
єдина стратегічна орієнтація підрозділів.
Корпоративна
стратегія Відповідальність керівництва
корпорації
Двосторонній вплив
Ділова стратегія Відповідальність
керівників
Двосторонній вплив компанії
Функціональні стратегії (виробництво,
маркетинг, фінанси, персонал, та ін.)
Двосторонній вплив
Операційні стратегії (регіони та райони, заводи,
відділи у середині функціональних напрямків)
відповідальність керівників підрозділів підприємства
відповідальність менеджерів з виробництва
Рис. 1.7 Піраміда рівнів стратегії підприємства
Ділову стратегію (бізнес-стратегію) розробляють на рівні господарського підрозділу для забезпечення його довгострокових конкурентних переваг. Здебільшого вона втілюється в бізнес-планах і визначає зміст і методи роботи підприємства на конкретному товарному ринку: кому і за якими цінами воно продаватиме продукцію, як її рекламуватиме, як буде домагатися перемоги в конкурентній боротьбі тощо. Тому таку стратегію називають ще стратегією конкуренції.
Функціональні (маркетингова, фінансова, виробнича та ін.) стратегії розробляють функціональні відділи і служби підприємства на основі корпоративної і ділової стратегій. їх мета полягає в розподілі ресурсів відділів (служб), пошуку форм і методів ефективної діяльності функціональних підрозділів у межах загальної стратегії. Наприклад, типова стратегія маркетингу може концентруватися на розширенні обсягу продажів продукції порівняно з певним попереднім періодом. Фінансова стратегія може бути орієнтована на прискорення обороту коштів, зниження дебіторської заборгованості. Для досягнення загального успіху функціональні стратегії мають узгоджуватися і взаємодіяти між собою.
Однією із складових ділової стратегії підприємства є стратегія конкуренції, яка охоплює залучення клієнтів, ведення конкурентної боротьби і посилення своєї позиції на ринку. Конкурентна стратегія компанії передбачає наступальні та оборонні дії, вибір яких залежить від ситуації на ринку. Крім того, стратегії підприємства класифікують з огляду на їх конкурентний статус, а також конкурентні ситуації на підприємствах і в галузі (табл. 1.4).
На думку автора багатьох праць в системі стратегічного управління Л. І. Михайлової [27, с.83] вибір конкретної стратегії або їх комбінації залежить від місії, цілей підприємства та особливостей ринкової ситуації. Наприклад, одночасно з наступальними та оборонними стратегіями підприємство може орієнтувати свою діяльність і на стратегію вертикальної інтеграції - до постачальників (назад) чи до споживачів (уперед), тобто діяти відповідно зворотній і прямій інтеграції.
Умови ринку дають змогу навіть близьким конкурентам уникати використання однакових стратегій: одні обирають шлях зниження витрат, другі диференціюють товари або послуги, треті - шлях обслуговування ринкових ніш або задоволення вузькоспецифічних потреб покупців.
Таблиця 1.4 Класифікація конкурентних стратегій
Типи стратегій |
Види стратегій | ||
Класифікація стратегій підприємств залежно від ситуації на ринку | |||
Стратегії наступу |
- дії, спрямовані на протистояння сильним сторонам конкурента або перевищення їх; - дії, спрямовані на використання слабкостей конкурента; - одночасний «наступ на кількох фронтах»; - захоплення вільного простору; - «партизанська війна»; - випереджальні удари. | ||
Стратегії захисту |
- розширення номенклатури продукції з метою захоплення вільних ніш на ринку; - пропонування за нижчими цінами товарів подібних за споживчими характеристиками до товарів конкурентів; - відмова від взаємодії з постачальниками, які працюють з конкурентами; - постійне контролювання товарів і дій конкурентів; - патентування альтернативних технологій. | ||
Стратегії диверсифікації |
- стратегія входження в нову галузь («з нуля», спільне підприємство); - стратегія диверсифікації у споріднені галузі; - стратегія диверсифікації у неспоріднені галузі; - стратегія згортання (стратегія згортання бізнесу, стратегія часткового згортання) і ліквідації; - стратегія реструктуризації; - стратегія відновлення (зміни цін; переорієнтація; розроблення нового товару; раціоналізація асортименту товарів; зосередження на продажу і рекламі); - стратегія економії; - стратегія багатонаціональної диверсифікації | ||
Стратегії вертикальної інтеграції |
- інтеграція «вперед» (спрямованість на споживачів); - інтеграція «назад» (спрямованість на постачальників) | ||
Класифікація стратегій підприємств з різним конкурентним статусом | |||
Стратегії лідерів галузі |
- стратегія постійного наступу; - стратегія захисту і посилення позицій; - стратегія стосовно фірм, які переслідують лідера | ||
Стратегії слабких підприємств |
- стратегія кругового наступу; - стратегія оборони та зміцнення позицій; - стратегія негайного відступу; - стратегія «збору врожаю» | ||
Стратегії підприємств, що перебувають на другорядних ролях |
- стратегія вільної ніші; - стратегія діяльності у вузькій сфері або в обмеженому сегменті ринку за рахунок унікальності продукції; - стратегія «послідовника»; - стратегія «зростання за рахунок придбання»; - стратегія характерного іміджу | ||
Стратегії відновлення у кризових ситуаціях |
- перегляд поточної стратегії; - застосування заходів, спрямованих на підвищення доходів; - послідовне зниження витрат; - продаж частини активів | ||
Класифікація стратегій підприємств для певних конкурентних ситуацій в галузі | |||
Стратегії конкуренції в нових галузях |
- використання конкурентних стратегій, орієнтованих на низькі витрати або на диференціацію; - вдосконалення технологічного процесу, поліпшення якості продукції, розроблення привабливих для споживачів характеристик товарів; - зниження цін з метою залучення покупців, чутливих до змін цін | ||
Стратегії конкуренції в галузях, які перебувають на стадії зрілості |
- вдосконалення виробничого процесу; - скорочення витрат; - інтенсифікація зусиль щодо стимулювання продажу; - розширення інтернаціоналізації; - придбання фірм-конкурентів за низькими цінами | ||
Стратегії для підприємств галузей, що перебувають у стані стагнації або спаду |
- фокусування на сегментах галузі, які динамічно розвиваються; - диференціація на основі поліпшення якості продукції та інновацій; - забезпечення найменших витрат порівняно з іншими підприємствами галузі | ||
Стратегії конкуренції в роздрібнених галузях |
- забезпечення низьких витрат; - збільшення кількості вигід для споживача шляхом інтеграції; - спеціалізація на виді товару; - спеціалізація на типі споживача; - фокусування на конкретних географічних районах | ||
Стратегії конкуренції на міжнародних ринках |
- багатонаціональні стратегії (орієнтація на специфіку різних національних ринків); - глобальні стратегії низьких витрат, диференціації, фокусування | ||