Управління знаннями як сучасна концепція менеджменту

Управління знаннями

Розуміння потенціалу інтелектуальних активів (більш детальний опис та значення поняття розглянуто в наступному пункті даного розділу) в забезпеченні довгострокового успіху сприяло становленню наукової дисципліни управління знаннями. За останні роки даний напрям дослідження все більше привертає увагу як науковців, так і практиків, про що свідчить значна кількість публікацій, наукових конференцій і бізнес-форумів з даної проблематики. Разом з тим відсутності узгодженого підходу до визначення предмету дослідження управління знаннями породжують значну палітру наукових підходів і концепцій. Різноманітність теорій, дослідницьких позицій щодо сутності та природи категорії знань обумовлює існування безлічі концепцій та інструментів щодо формування ефективної систем управління знаннями на підприємстві. [23, ст. 34-58]

Міждисциплінарний характер управління знаннями проявляється у схожому об’єкті дослідження таких дисциплін як стратегічне управління, управління інноваційною діяльністю, організаційна культура, управлінське консультування та ін.

Термін "knowledge management", або управління знаннями, останнім часом став широко використовуватися в науковій літературі і практиці роботи багатьох організацій .

Термін "управління знаннями" з’явився у літературі, присвяченій менеджменту в організаціях на початку 90-х років ХХ століття. Часом зародження цього напрямку вважають 1993 рік, коли відбулася перша конференція в Бостоні, присвячена проблематиці управління знаннями в компанії й організаціях.

На заході бум у сфері управління знаннями доводиться на 1990-і роки. Основна увага тут була присвячена двом аспектам: виміру знань й управлінню ними.

Японію ж цей бум не торкнувся: ніхто не їздив в США або в Європу для вивчення підходів і технологій виміру й управління знаннями. Це викликано тим, що в Японії домінує абсолютно інший підхід до цього питання, який обумовлений культурними відмінностями західної й східної цивілізації.

Знання в Японії не вичерпуються даними й інформацією, яку можна зібрати в комп’ютер, вони припускають включення емоційного фону, опору на цінності та припущення. Компанії в процесі своєї діяльності не лише і не стільки управляють знаннями, скільки створюють нові знання в процесі інноваційної діяльності. Кожен працівник з самого початку включений у процес створення нового знання організації, при цьому середні менеджери виступають в ролі інженерів знання. З 1994 року на Заході великі консалтингові фірми пропонують для своїх клієнтів послуги і семінари у сфері управління знаннями. У 1996 році було проведено близько 40 міжнародних конференцій на тему управління знаннями. У 1997 році тільки у Великобританії відбулося 10 конференцій на цю тему. Стали виходити багато періодичних видань, спеціально присвячених цьому управлінню. З 2000 року управління знаннями почало читатися як окремі університетські курси на кафедрах менеджменту. Відомі випадки застосування цієї методології великими організаціями, такими як ООН, BBC. Сьогодні в літературі представлені різноманітні визначення поняття "управління знаннями". Основні з них зводяться до того, що:

· Управління знаннями - це формальний процес, який складається з оцінювання організаційних процедур, людей і технологій та створення системи, що використовує взаємозв’язок між цими компонентами з метою надання потрібної інформації потрібним людям у потрібний час для підвищення продуктивності. (IDC) [20, ст.70-76]

· Управління знаннями є процесом, за допомогою якого організація накопичує багатство, опираючись на свої інтелектуальні чи засновані на знаннях організаційні активи. (В.Р.Буковіц та Р.Л.Уільямс)

· Управління знаннями - це чітко окреслене й систематичне управління важливими для організації знаннями і пов’язаними з ними процесами управління, збирання, організації, дифузії, застосування і експлуатації з метою досягнення цілей організації. (Д.Ж.Скирме)

· Управління знаннями може бути визначене як підхід до збільшення або створення цінності шляхом активнішої підтримки досвіду, пов’язаного з ноу-хау та знанням, що і як робити, які існують однаковою мірою як у межах організації, так і поза нею. (Р.Руглес) [33]

З наведених визначень випливає, що управління знаннями охоплює широке коло напрямків діяльності, пов’язаних водночас як і з мудрістю чи розумом окремих осіб, так і з різноманітною інформацією, яку ми використовуємо у нашій діяльності. Для більш повного та наочного розуміння різноманітності думок з приводу об’єкту та предмету концепції управління знаннями, ми пропонуємо порівняльну характеристику в таблиці №1 разом з коментарями щодо обмежень застосування на вітчизняних промислових підприємствах.

Таблиця №1

№	Концепції управління знаннями	Сутність та особливості	Обмеження у застосуванні на вітчизняних промислових підприємствах
1	Модель К.Віїга - "знання-технологія-бізнес-управління" [2]	Управління знаннями базується на чотирьох положеннях: - створення і прояв знань у технологіях і процедурах - постійні дослідження знання, - оцінювання знання для кожного бізнесу - активне управління знанням протягом всього життєвого циклу товару та інновацій	Можливі проблеми в процесі оцінювання знання на початкових стадіях життєвого циклу продукції.
2	Концепція організацій, що навчаються П.Сенге [15]	Базується на п’яти уміннях організації: - навики удосконалення особистості - інтелектуальні моделі - корпоративне бачення - групове навчання - системне мислення	Слабке системне мислення та відсутність спільного корпоративного бачення.
3	Чотирифазна модель SECI І.Нонака [14]	Передача явних і неявних знань між чотирма фазами (соціалізація, екстерналізація, комбінація, інтерналізація) по трьох рівнях соціальної агрегації (індивід, група, контекст)	Несприятливі умови створення знань і невідповідна структура організації.
4	Концепція Ф.Янсена [17]	Знання отримують у процесі динамічного моделювання	Відсутній прикладний інструментарій.
5	Модель Л.Едвінсона	Сформована схема взаємодії чотирьох компонентів інтелектуального капіталу: - людського капіталу - структурного капіталу - бізнес-активів - інтелектуальної власності	Складність адекватного управління окремими бізнес-процесами.
6	Модель В.Бурена [2]	Розглядають два набори характеристик: - ті, що мають стосунок до інтелектуального капіталу (людський, інноваційний, процесний, клієнтський); - ті, що мають стосунок до фінансування та ефективності бізнесу	Неоднозначні взаємозв’язки між підсистемами управління та брак обігових коштів.
7	Модель екології управління знанням Д.Сноудена [2]	Система знань складається з чотирьох елементів: - явне і неявне знання - активи знання - віра - визначеність і невизначеність рішень щодо і цілей і причинних зв’язків	Переважно важкий моральний клімат у колективах.
8	Модель таксономії управління знаннями Деспре і Шаувеля [2]	Виділено чотири аспекти: - час - тип знання (явні і неявні) - рівень соціальної агрегації - контекст. Класифіковано дії щодо управління знаннями: бізнес-інтелект, бенчмаркінг, побудова банків даних, програмне забезпечення, групи практики, інновації (творчість і синергія), навчання і розвиток компетенцій.	Не розвинуті централізовані служби, які могли б займатися комплексним управлінням знаннями.
9	Модель Г.Хедлунда [2]	Аналіз двох наборів концепцій (тип неявного знання і тип явного знання) за трьома формами знань (пізнавальне, навик, втілене) на чотирьох рівнях соціальної агрегації (індивідууми, малі групи, організації, міжорганізаційне середовище)	Значні труднощі на рівні міжорганізаційного середовища.
10	Модель М.Ерла [2]	Три рівні знань: - прийняте знання - наука (дані) - здійснюване знання - судження (інформація) - потенційне знання - досвід (знання)	Слабо розроблені функції інвентаризації та аудиту знань.
11	Модель Е.Караяніса [2]	"Мережа організаційного знання", що об’єднує інформаційні технології з управлінським і організаційним пізнанням на трьох ключових позиціях - метапізнання, метанавчання, метазнання.	Недостатній розвиток інформаційних технологій та обмеженість навчання.
12	Концепція Слівотскі-Моррісона [16]	Знання використовуються для розробки моделі отримання прибутку та моделі інноваційного бізнесу	Бракує фахівців з імітаційного моделювання.

Перейти на сторінку: 1 2 3