Поняття інтелектуального капіталу як об’єкту управління знаннями

Крім того, слід згадати, що близький за значенням термін "неосяжний капітал" зустрічається в роботах по економетриці та економічній теорії вже з кінця 70-х років ХХ сторіччя; у 1980 році Х.Ітамі використовує термін "невидимі активи" (invisible assets), в якому підкреслюється його нематеріальна природа. Адже дійсно, знання і творчі здібності людини неможливо фізично відчувати, імідж корпорації і моральні цінності сприймаються у форматі конкурентоспроможності фірми. Речових вимірів творчого потенціалу компанії, величини його інтелектуального ресурсу по аналогії з іншими ресурсами, необхідними для виробництва будь-якого продукту, не існує. Тому складно відшукати надійні способи виміру колективних знань співробітників компанії, їх досвіду та інтуїції, інтелектуальної власності, засвоєної ними інформації. Інтелектуальний капітал, націлений на майбутнє, на відміну від фізичного капіталу, являє собою результат певних дій у минулому. Найбільш успішно інтелектуальний капітал може розвиватися у процесі створення нової продукції і проведення організаційно-стратегічних заходів для освоєння нових ніш на товарних ринках. Розвиток залежить від того, настільки компанія може масштабно організовувати дослідження, сконцентрувати необхідні інтелектуальні, матеріальні і фінансові ресурси. [14, ст. 250].

Того ж року К.Свейбі вводить термін "капітал знань", а в 1990 році висвітлює поняття "менеджмент знань". У цей час Т.Стюарт у своїх статтях визначає "інтелектуальний капітал" [1, ст. 238-244] як суму всього, що знають працівники компанії і що дає конкурентну перевагу на ринку. У 1992 році Г.Беккер у своїх працях більш послідовно виклав концепцію людського капіталу, яку можна виразити у наступній логічній схемі: здібності, знання, професійні навички, мотивація стають капіталом в момент купівлі-продажу робочої сили, найму на роботу або отримання винагороди виконувачем роботи.

Тобто виходить, що засоби виробництва стають капіталом тільки через відношення між людьми, а творцем нової вартості виступає лише жива людська праця, як про це писав К.Маркс і назвав він такі відносини - змінний капітал.

У сучасній економічній літературі виокремлюють такі підходи до аналізу сутності та особливостей інтелектуального капіталу:

· визначення інтелектуального капіталу через розкриття його структури (інтелектуальний капітал як єдність людського і структурного капіталів; сума нематеріальних активів фірми; сукупність людського та машинного інтелектів);

· визначення інтелектуального капіталу через аналіз його призначення, тієї специфічної ролі, яку він відіграє у процесі суспільного відтворення (інтелектуальний капітал як формалізований і зафіксований інтелектуальний матеріал, призначений для виробництва більш цінного майна; знання, що використовуються для отримання конкурентних переваг);

· визначення інтелектуального капіталу через усталене розуміння сутності категорії капіталу як певного вкладення (цінності, ресурсу), що уможливлює отримання доходу (інтелектуальний капітал як знання, здатні приносити прибуток; інтелектуальні ресурси підприємства, здатні створювати нову вартість, приносити дохід тощо). Наприклад, Т.Стюарт стверджує, що перетворення інтелекту в капітал означає здатність отримувати дохід шляхом комерційного використання інтелекту.

Основними особливостями поняття "інтелектуальний капітал" є такі:

· інтелектуальний капітал визначає головні тенденції економічного зростання;

· формування інтелектуального капіталу вимагає значних витрат;

· вкладення в інтелектуальний капітал дають досить значний за обсягом, тривалий за часом і інтегральний за характером економічний і соціальний ефект.