Управління ризиками

Операція хеджування вимагає здійснення трьох біржових угод:

купівлі (продажу) реального товару або цінних паперів з поставкою в майбутньому періоді;

продажу (або, відповідно, купівлі) ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товарів або цінних паперів;

ліквідацію позиції за ф’ючерсними контрактами в момент поставки реального товару або цінних паперів шляхом укладання зворотної (офсетної) угоди.

Перші два види біржових угод здійснюються на початковій стадії операції по страхуванню цінового ризику, а третій їх вид - на стадії завершення. Принцип операції хеджування оснований на тому, що якщо її учасник має фінансові втрати через зміни цін як продавець реального товару або цінних паперів, то він виграє в тих же розмірах як покупець ф’ючерсних контрактів на таку ж кількість товару або цінних паперів і навпаки. В зв’язку з цим на біржовому ринку розрізняють два види операцій страхування цінового ризику - хеджування купівлею і хеджування продажем ф’ючерсних контрактів.

При застосуванні вказаних фінансових інструментів (див табл. 9.1) слід враховувати, що вони можуть використовуватися як з метою нейтралізації ризиків зміни цін на окремі позиції активів, так і в спекулятивних цілях. Фінансовий інструмент використовується як хеджування і враховується в цій якості, якщо:

точно визначена позиція активів, за якою існує ризик втрат від зміни цін і яку підприємство з цієї причини хеджує;

фінансовий інструмент точно визначений як хедж у момент його придбання або продажу;

існує зворотна залежність між зміною ціни на актив і зміною ціни на інструмент, визначений як хедж, у результаті чого ризик втрат від зміни цін на активи суттєво знижується.

Якщо фінансовий інструмент не задовольняє цим вимогам, він визначається як спекулятивний.

Практична частина

.1 Задача 1

Грошові витрати підприємства складають 10000 грн. Ставка відсотка по державних цінних паперах дорівнює 13%, а витрати, що пов’язані з кожною іх реалізацією, складають - 1 грн. Використовуючи модель Боумоля, визначити: середній розмір грошових коштів на рахунку (кошик поповнення коштів) та загальну кількість операцій від конвертації цінних паперів у готівку; політику підприємства щодо управління грошовими коштами та їх еквівалентами.

Розв'язання

Визначаємо оптимальну суму грошових коштів на рахунку:

,

де С - оптимальна сума грошових коштів на рахунку, F - витрати, пов’язані з реалізацією державних цінних паперів, Т - грошові витрати підприємства, r - ставка відсотка по державних цінних паперах.

За умовами задачі: грн.

Середній розмір грошових коштів на рахунку = С/2=392/2=196 грн.

Загальна кількість угод за конвертацією цінних паперів в грошові кошти (к) визначається: к=Т/С

к = 10000/392=26 (угод)

Загальні витрати (ОР) щодо реалізації такої політики управління грошовими коштами складуть:

грн.

Таким чином, політика фірми щодо управління грошовими коштами така: як тільки кошти на рахунку закінчуються, фірма повинна продати частину цінних паперів на суму 392 грн. Така операція буде виконуватися приблизно раз на місяць. Максимальний розмір грошових коштів на рахунку складе 392 грн., середній - 196 грн.

2.2 Задача 2

Визначити на основі моделі Міллера-Орра діапазон коливань залишку грошових коштів (S), а також оптимальний розмір максимального і середнього залишку грошових коштів на основі наступних даних:

) мінімальний залишок грошових коштів, встановлений на підприємстві на плановий рік - 700 грн.;

) середньоквадратичне (стандартне) відхилення щоденного грошового обігу за даними аналізу за попередній рік складає -116 грн.;

) витрати по обслуговуванню даної операції поповнення грошових коштів складають - 0,7 грн.;

) середньоденна ставка відсотка по короткострокових фінансових вкладеннях складає 0,08%.

Розв'язання

На основі моделі Міллера-Орра діапазон коливань залишку грошових коштів (S) визначається:

За умовами задачі: =3206,6943=620,08 грн. - розмах варіації залишку грошових коштів.

Максимальна середня сума грошових коштів на рахунку ():

= +

За умовами задачі: =700+620,08=1320,08 грн.