Методи оцінки, прогнозування та зниження рівня ризиків

Дисперсія являє собою середнє зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних [17]. Розраховується за формулами:

= ; (1.2)

(1.3)

де G- дисперсія;

- значення для кожного випадку спостереження;

- середнє очікуване значення;- число випадків спостереження;і - імовірність виникнення даного результату.

Середнє квадратичне відхилення визначається за формулами:

= ; (1.4)

, (1.5)

де - середнє квадратичне відхилення.

Для аналізу рівня ризику використовується коефіцієнт варіації. Він являє собою відношення середнього квадратичного відхилення до середньої арифметичної і показує ступінь відхилення отриманих значень

= (1.6)

де V - коефіцієнт варіації (ризику), %;- середнє квадратичне відхилення;

- середнє очікуване значення.

Коефіцієнт варіації - відносна величина. Тому на його розмір не впливають абсолютні значення досліджуваного показника. За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливність ознак, виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100%.

Чим більший коефіцієнт, тим сильніша коливність, а виходить, сильніша невизначеність ситуації. У літературі встановлена така якісна оцінка різних значень коефіцієнта варіації [16]:

до 10% - слабка коливність;

10 - 25% - помірна коливність;

понад 25% - висока коливність.

Таким чином, ризик має математично виражену імовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високим ступенем точності.

Для цього виділяються такі умовні зони.

Безризикова зона. Можливі фінансові втрати не прогнозуються (УП=0).

Слід відмітити, що оцінка можливості існування зони діяльності без ризику носить значною мірою суб’єктивний характер і визначається такими факторами:

особливостями сприяння категорії ризику і поведінки при прийнятті управлінських рішень в ситуації невизначеності;

усвідомленням минулих стратегій і можливістю екстраполювати отримані результати виходячи з майбутніх тенденцій розвитку;

ступенем розвитку системи аналізу і оцінки економічного ризику [9].

Зона мінімального ризику. Утрати незначні та істотно не впливають на очікуваний прибуток (РП<ПП).

Зона припустимого ризику. Межі зони відповідають рівню втрат, рівному очікуваному прибутку від фінансово-господарської діяльності, а виходить, така діяльність ще доцільна (РП=ПП ).

Зона неприпустимого ризику. Можливі втрати, що перевищують величину прогнозованого прибутку аж до величини доходу від діяльності підприємства. Ця зона характеризується небезпекою втрат, що свідомо перевищують прибуток і в максимумі можуть привести до утрати всіх коштів, що невідшкодовуються, (ПП=ВД).

Зона критичного ризику. Характеризується можливістю фінансових утрат за розглянутим проектом в розмірі усього власного капіталу, тобто величина таких утрат перевершує критичний рівень (РП=СК).

Зона катастрофічного ризику. Тут можливі фінансові втрати в розмірі власного капіталу без відновлення останнього, що неминуче приведе до банкрутства (УП>СК).

Приведена нижче шкала характеризує рівень ризику при використанні кількісного критерію середнього очікуваного значення (Х) і среднеквадратичного відхилення (G) як міри мінливості (коливності) можливого результату.

Наведена схема дозволяє визначити, які операції підприємства перебувають за межами припустимого ризику для того, щоб ще раз зважити доцільність їхнього проведення. Результати такого угрупування дозволяють оцінити також рівень концентрації ризиків за окремими операціями. Для цього визначають, яку питому вагу в кожній із зон ризику займають окремі господарські операції. Виділення господарських операцій з високим рівнем концентрації ризиків у всіх зонах з можливими фінансовими втратами дозволить у процесі подальших етапів управління ризиками зробити необхідну їхню диверсифікованість і додаткове страхування.