Методи оцінки, прогнозування та зниження рівня ризиків

Метод HAZOP був розроблений з метою доповнити і уточнити існуючи засоби ідентифікації і кількісні характеристики ризику за допомогою контрольних листів [15].

А.М. Дубров приводить методику прогнозування різних видів ризику на основі Fuzzy for Exel [10], однак вона трудомістка і не може бути використана на будь-якім підприємстві, тому що вимагає великої кількості статистичної інформації. Крім того, приведені методи прогнозування застосовувані тільки до окремих видів ризику: інвестиційного, ризику прийняття управлінського рішення й ін.

Оцінка ризику може здійснюватися із застосуванням спеціальних прийомів при розробці і прийнятті рішень. До них відноситься теорія ігор [6]. Це математична теорія конфліктних ситуацій, тобто завдання - вироблення рекомендацій з раціонального способу дій учасників конфлікту. При цьому будують спрощену модель конфліктної ситуації. Під "грою" розуміють захід, що складається з низки "ходів". Від реальної конфліктної ситуації гра відрізняється тим, що ведеться за цілком визначеним правилом. Для забезпечення можливості математичного аналізу гри дотримують такі вимоги:

· правила гри;

· система умов, що регламентує можливі варіанти дій гравців;

· обсяг інформації кожного боку про поводження іншого;

· результат гри, до якого приводить кожна дана сукупність ходів.

Однак у теорії ігор не враховуються в кожній конфліктній ситуації прорахунки і помилки гравців, рівень ризику (сума втрат).

У загальному вигляді принципи аналізу ризику можуть бути зведені до такого.

. Величина утрат від різних видів ризиків незалежно друг від друга. Даний принцип означає, що в тому випадку, якщо один із видів ризику переходить категорію реалізованого, то утрати у випадку реалізації інших ризиків не міняються (наприклад, якщо фірма несе збитки із-за того, що було змінено податкове законодавство, то утрати у випадку реалізації ризику інфляції не змінюються).

. Реалізація визначеного виду ризику не обов’язково збільшує або знижує вірогідність виникнення іншого виду (за виключенням форс-мажорних обставин). Взаємозв’язок і взаємозалежність більшості економічних процесів не тільки не вступають в протиріччя з цим принципом, а напроти, є його доповненням.

. Максимально можливі утрати у випадку реалізації конкретного ризику не повинні перевищувати фінансових можливостей господарчого суб’єкта. Цей принцип засновується на теорії оптимального ризику, яка передбачає наявність ефективного ризику тільки в межах власних активів.

Утрати, які виникають у процесі фінансово-господарської діяльності, залежно від їх належності до конкретного виду використовуваних ресурсів, можуть бути поділені на такі групи [7].

. Фінансові утрати - це прямий грошовий збиток, який може бути нанесений підприємству внаслідок реалізації визначеного виду ризику або іншої групи ризиків (наприклад, зниження обсягів реалізації товарів та послуг, абсолютного або відносного зниження прибутку, отримання інформації).

. Матеріальні втрати - являють собою непередбачені планом розвитку підприємства додаткові або прямі утрати виробничих фондів (обладнання, площ, реалізованої продукції і т.п.).

Утрати часу - це утрати, які пов’язані з нераціональним його використанням внаслідок виникнення визначених видів ризику. В цій групі виділяють:

трудові утрати - утрати робочого часу, які викликані випадковими обставинами (зупинка діяльності внаслідок несправності обладнання, хвороба працівників);

неефективні утрати організації - такі утрати, які виникають в тому випадку, коли процес господарської діяльності йде не за планом, або норма отримання прибутку на інвестований капітал менша, чим середньогалузева з економіки.

. Соціальні утрати - такі , які пов’язані з нанесенням збитків здоров’ю та життю людей.

. Збутові утрати - пов’язані зі змінами відношень покупців (реальних або потенційних) до реалізації підприємством якогось товару.

. Екологічні утрати - це нанесення збитку навколишньому середовищу. Такий вид утрат класифікують за ступенем їх діяння на господарський суб’єкт на прямі і непрямі.