Поняття про ефективність та продуктивність персоналу підприємства

Між тим, продуктивність праці - це чисто економічна категорія, тоді як «ефективність» включає в себе також витрати фізичних і моральних сил працівника, його часу, здоров’я, творчого потенціалу. Усі ці нематеріальні фактори важко оцінити числовими показниками, проте вони безпосередньо впливають на результати економічної діяльності підприємства.

Продуктивність і ефективність не обов’язково є взаємопов’язаними. Наприклад, компанія, що займається збиранням годинників у Німеччині, перенесла своє виробництво у Китай. Продуктивність у натуральному вимірі при цьому впала, адже кваліфіковані німецькі робітники справлялися з роботою значно швидше щойно навчених китайських. До того ж, у Китаї довелося посилити контроль за якістю. У той же час, ефективність переносу виробництва значно зросла, адже перенос виробництва забезпечив велику економію за рахунок дешевої робочої сили. Це збільшило прибуток компанії і дозволило їй інвестувати в інші проекти, досягаючи поставленої мети.

Ефективність кожного працівника впливає на обсяг продукту, виробленого суспільством. Водночас, неможливо досягти високої ефективності праці, не забезпечивши робітнику своєчасну виплату заробітної плати, соціальний пакет, добре обладнане робоче місце, достатній час на оновлення продуктивних сил, шанобливе ставлення з боку колег та керівництва. Таким чином, через призму проблеми ефективності персоналу, можна розглядати характер економічних та соціальних відносин взагалі.

У розрахунках продуктивність праці окремого працівника розраховується за формулою:

, (1.6),

де - обсяг виготовленої продукції,

Ч пр - середньосписочна чисельність працівників.

До визначення ефективності праці існують різні підходи. Залежно від аналізованої проблеми можна визначати її подібно до продуктивності, але ставлячи у знаменник обсяг реалізації (сумарний дохід) підприємства. Можна також визначити її як відношення прибутку до чисельності працівників:

(1.7).

Під чисельністю працівників, знову ж таки, відповідно до цілей дослідження можна розуміти як увесь персонал, так і його частину - керівників (ефективність управлінської праці) або виробничий персонал.

Трудові ресурси і персонал окремих підприємств, як складова цього поняття, мають надзвичайно велике значення для економічного розвитку країни. За епохи індустріальної економіки, що виробляла переважно стандартизовану продукцію, значення трудових ресурсів розумілося передусім у контексті зайнятості населення та можливості задоволення ним своїх базових економічних потреб. До початку ХХ століття навіть у розвинених країнах власники підприємств не були достатньо зацікавлені у покращенні умов праці своїх робітників, - рух у цьому напрямку відбувався внаслідок боротьби профсоюзів. Пізніше, з поширенням массового виробництва економічна система стала орієнтуватися на збільшення купівельної спроможності трудящих, аби вони мали змогу купувати більше продукції і стимулювати таким чином економічне зростання. Проте і тоді головним чинником зростання продуктивності була техніка. З переходом на постіндустріальну економіку, що характеризується великою диверсифікацією товарів та послуг гостро постало питання не лише економічної, а й психологічної мотивації робітників, почалися спроби зацікавити їх виробляти не лише більше, а й краще та розробляти інновації. Центр економічного зростання перемістився з техніки на людину, її потенціал та можливість самореалізації. Таким чином виникли гуманістичні школи мотивації Файоля, Мейо, Херцберга.

На сьогоднішній день в Україні, що значною мірою залишається індустріальною країною, більшість населення задіяно у сфері нематеріального виробництва, або ж працює на промислових та сільськогосподарських підприємствах керівниками, спеціалістами чи службовцями. Поліпшення технології виробництва здебільшого не має такого впливу на продуктивність їх праці, як раніше. Водночас, саме «білі комірці» формують левову частину національного продукту. Тому постає проблема їх мотивації.

Цю проблему ми розглянули на прикладі ТОВ «НВП Таїровський винзавод «Нива», - великого промислового підприємства зі складною організаційною структурою, де більше половини працівників задіяні не у виробництві, а у його супроводі - керівництві, реалізації, документальному супроводі тощо. Обране підприємство є специфічним з огляду на низку проблем, що зменшують продуктивність персоналу. У порівнянні з конкурентами у багатьох підрозділах умови праці є невигідними, штати - роздутими. Водночас, підприємство міцно стоїть на ногах і швидко розвивається. Це дає можливість інвестувати у людський потенціал та проводити реорганізацію підрозділів без значного ризику для фінансової стабільності. Таким чином, НВП «Таїровський винзавод «Нива» дає гарну можливість для експериментів у плані організації персоналу, спрямовану на підвищення ефективності його використання та отримання додаткового економічного ефекту.