Управління виробництвом

До оперативного управління виробництвом належить визначення обсягу партії продукції, що виробляється одночасно, видача нарядів на виконання робіт, розміщення замовлень на сировину та матеріали, контроль термінів виконання й завершення робіт, У сфері надання послуг, наприклад, у майстерні з ремонту водопроводу, оперативне управління найчастіше визначає, які роботи виконуватимуться у той чи інший день, в якій послідовності і хто їх виконуватиме. Сюди ж відносять видачу нарядів слюсарям-водопровідникам, перевірку якості виконаних робіт і при необхідності внесення коректив до календарних графіків.

Як приклад інструменту оперативного виробництва можна використати «Обліково-плановий графік Гантта», який можна застосовувати на всіх етапах управління виробництвом: при плануванні, диспетчеризації, видачі нарядів на роботу, контролі термінів виконання робіт. Графік Гантта у будь-якій формі часто зустрічається на невеликих підприємствах або в окремих великих підрозділах. Якщо дуже велика кількість виробів обробляється або використовується багато технологічного устаткування, можна застосовувати комп'ютерну версію графіка Гантта.

В управлінні виробництвом розробляються як стратегічні, так і тактичні рішення. До стратегічних належать: своєчасне виконання, комплексність контролю за якістю та комплексне ремонтно-профілактичне обслуговування.

Проектування продукту й виробничого процесу потребує чіткого визначення критеріїв проектування й відбору оптимальних альтернативних варіантів.

Як продукція, що випускається, так і виробничі процеси мають свої життєві цикли. В міру дозрівання продукту, синхронно з вимогами конкуренції, має відбуватися вдосконалення виробництва, заміна застарілих видів новітніми, модернізація діючих систем тощо.

Сучасні виробничі системи, що забезпечують гнучкість при автоматизованому виробництві, включають автоматизовані системи проектування, автоматизовані системи управління виробництвом, роботи й автоматизовані склади. На нашу думку, завод майбутнього - це автоматизована інтегрована виробнича система.

Проектування операцій у сфері надання послуг ускладнюється значним ступенем взаємодії зі споживачем та необхідністю індивідуалізувати послуги на замовлення споживача, а також трудомісткістю більшості послуг.

У створенні операційної системи передбачається такий крок, як прийняття рішень залежно від величини виробничих потужностей, їх місцезнаходження й проектування матеріально-технічних об'єктів /заводів, фабрик, складів, магазинів, установ тощо/.

Процес проектування матеріально-технічного об'єкту, виробничого підприємства складається з кількох логічно пов'язаних між собою етапів. Порушення послідовності виконання етапів може призвести до згубних для виробництва помилок, виправлення яких може обійтися досить дорого.

Процес проектування підприємства враховує багато факторів й передбачає низку компромісів. Через дуже високу складність проблеми єдино прийнятним підходом є «узгоджувальний», а не «оптимізований» результат. Для проектування важливі як аналітичні, так і творчі здібності проектантів.

Проектування робіт передбачає точне визначення змісту кожного виду діяльності, а також порядок розподілу робіт. Проектуючи об'єкти, насамперед враховують їх економічну ефективність. Робота має відповідати здібностям працівника й можливостям устаткування. Вартість розробок не повинна бути надмірно високою, зміст роботи має співпадати з психологічними очікуваннями працівників. Проблеми економічної ефективності не повинні суперечити аспектам поведінки.

Розподіл праці /її спеціалізація/ - це дуже важливий фактор підвищення продуктивності праці операційних працівників. Адже спеціалізація праці проглядається нині в усіх аспектах ділової активності. Як у професійному футболі гравець, що вибиває м'яч у гру, концентрується лише на тому, щоб якнайдалі подати м'яч, а не на грі, як захисник задньої лінії, або вільний захисник, операційні службовці можуть концентрувати свої зусилля на виконанні обмеженої кількості виробничих завдань. Переваги спеціалізації полягають у тому, що вона скорочує обсяг часу для підготовки певних фахівців, підвищує рівень професійних умінь на кожному спеціалізованому робочому місці, відокремлює від виробничих завдань ті, що не потребують кваліфікованої праці, а можуть бути виконані некваліфікованими робітниками, які одержують нижчу заробітну плату, а також збільшує можливості використання спеціалізованого устаткування, відкриває шляхи для створення нових робочих місць. До недоліків, що притаманні спеціалізації, можна віднести зменшення гнучкості при змінах виробничих завдань, зниження почуття задоволеності робітників, зростання втомлюваності від монотонності. При визначенні змісту робіт керуючий виробництвом повинен глобально розглянути зазначені фактори, щоб віднайти оптимальну спеціалізацію праці.