Порядок управління диверсифікованим підприємством

Актуальність дослідження. Ефективне функціонування організацій перебуває у прямо пропорційній залежності від ситуації розвитку систем: упорядкування, підтримання в стадії впорядкованості, динамічного розвитку та адаптації. В умовах цивілізованого ринкового середовища, де діють механізми конкуренції і суперництва, в забезпеченні ефективного функціонування організаційних систем вирішальну роль відіграє стадія динамічного розвитку. Саме вона визначає майбутню поведінку організаційних формувань, якісні зміни в інших стадіях розвитку систем. Змінюється логічна послідовність дій управління персоналом, діяльність якого спрямовується на перспективу, перспективні елементи ринку, вибір варіантів майбутньої поведінки організаційних систем.

Стратегічне управління можна визначити як таке управління організацією, що спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, здійснює гнучке регулювання і своєчасні зміни в організації, що відповідають виклику з боку оточення і дозволяють організації виживати в довгостроковій перспективі.

Обґрунтований «стратегічний набір» підприємства можна сформувати за допомогою концепції «послідовних стратегій» як інструменту забезпечення успіху в перебудові підприємства з метою досягнення ним потрібного рівня конкурентоспроможності. У ринковій економіці головну роль відіграють продуктово-товарні стратегії або стратегії, що розроблюються щодо окремих напрямків діяльності, оскільки лише за їхній рахунок підприємство може здійснювати свій відтворювальний процес, замикаючи цикл обігу грошей в разі успішної реалізації продуктово-товарних стратегій, тобто продаючи продукцію у запланованих обсягах. Треба мати на увазі, що для споживача не існує незамінних товару, послуги, підприємства, продавця тощо, - найважливішим для нього є власні потреби, цінності, бажання, реальність того, в який спосіб товар чи послуга зможуть зробити для нього щось таке, на що він сподівається. Для виробника ж, у свою чергу, цільовим орієнтиром є можливість продовження власного бізнесу у довгостроковій перспективі.

Проблеми стратегічного планування, стратегічні моделі вибору стратегій розвитку розглядають у своїх працях вітчизняні та зарубіжні науковці. Особливе місце варто відвести науковим працям І. Ансоффа, В. Василенка, В. Герасимчук, О. Дація, А. Дєгтяра, Л. Довгань, П. Друкера, І. Жалінської, Г. Кіндрацької, О. Ковтуна, М. Корецького, М. Круглової, О. Мельник, Б. Мізюка, А. Міщенка, А. Наливайка, В. Нємцова, С. Оборської, О. Орлова, Г. Осовської, А. Стрікленда, О. Сумця, О. Фіщук, Л. Швайки, З. Шершньової, Т. Ткаченка, О. Тумара, Р. Тяна та інших авторів.

Метою написання роботи виступає дослідження теоретичних аспектів та формування практичних рекомендацій з управлення диверсифікованим підприємством.

Завданнями курсової роботи виступають:

. Визначити сутність поняття та охарактеризувати види диверсифікації діяльності підприємства.

. Описати рівні управління диверсифікованим підприємством.

. Провести аналіз фінансової діяльності підприємства.

. Провести аналіз господарської діяльності підприємства.

. Розглянути виробничі стратегії диверсифікації підприємства.

. Сформувати основні проблеми управління диверсифікованим підприємством.

. Розробити методи та шляхи вдосконалення управління диверсифікованим підприємством.

Об’єктом дослідження виступає підприємство ТОВ «ІСП РІАД».

Предметом дослідження виступає процес управління диверсифікованим підприємством.

Сутність стратегії диверсифікації діяльності підприємства