Конкурентна поведінка підприємства - сутність, види, чинники впливу, принципи формування

включення в асортимент недорогих моделей, що знижує ризик атаки на основі зниження цін;

поліпшення кадрової політики;

збільшення термінів гарантійного обслуговування, пропозиція безкоштовної технічної підтримки, надання знижок;

вимога на офіційному рівні перевірки якості продукції конкурентів.

2. Сигналізування про реальні загрози

перешкоджає діям конкурентів, вселивши в них сумніви щодо результативності передбачуваних атак. Компанії сповіщають конкурентів про можливі дії у відповідь різними способами:

публічні звернення до фірм, що діють на ринку;

завчасне поширення інформації про нові товари, технологічних успіхах, в розрахунку на те, що це змусить конкурентів відкласти активні дії;

оприлюднення намірів компанії не відставати від політики конкурентів у зміні цін і умов продажу;

створення резерву високоліквідних активів;

рішучі дії у відповідь на атаку не дуже сильних конкурентів, щоб створити імідж готової до відсічі компанії.

Ще один спосіб протистояти активним діям конкурентів - змусити їх сумніватися у перспективах прибутковості галузі.

Достатньо розповсюдженим, хоча і дивним на перший погляд, є такий варіант конкурентної поведінки підприємств, як кооперація.

Поширеною формою кооперації конкурентів виступають стратегічні альянси - довгострокові угоди між фірмами, які виходять за межі звичайних ділових відносин, але не призводять до злиття компаній.

Основними цілями вступу підприємств до альянсів виступають:

ü досягнення економії на масштабах виробництва та/або маркетингу;

ü скорочення часу і витрат на впровадження продукції;

ü доступ до місцевих ринків і необхідних технологій;

ü розподіл ризику тощо [12].

Участь у альянсах дозволяє боротися зі стратегічними недоліками, а іноді - і досягати стратегічних переваг.

Партнери звичайно здійснюють свою взаємодію шляхом:

· створення спільних підприємств;

· укладання ліцензійних угод;

· підписання договорів щодо закупівель на тривалі терміни й угод стосовно постачання;

· формування спільних програм здійснення НДДКР.

Коопераційні стратегії конкурентної поведінки властиві не лише великим підприємствам, а й малим.

З розкриття суті стратегій конкурентної поведінки можна побачити, що вони наближаються до тактичного рівня й іноді мають короткі терміни реалізації (до одного року), хоча призводять до довгострокових наслідків.

Конкуруючі суб'єкти поводять себе на ринку по-різному, виходячи з конкретних умов і тих завдань, які вони перед собою ставлять. Можна виділити три основних типи конкурентної поведінки, які наведені в додатку В.

При креативній конкурентній поведінці система дій складається із заходів, направлених на створення будь-яких нових компонентів ринкових відносин, які забезпечували б перевагу над суперниками (нова продукція, включаючи субститути, нові форми технології й організації виробництва, нові методи розподілу й збуту, включаючи рекламу). Істотною ознакою креативної конкурентної поведінки є прагнення ринкових контрагентів до зміни наявної структури попиту та пропозиції.

Пристосовницька конкурентна поведінка складається з обліку інноваційних змін у виробництві й спробах визначення дій суперників, пов'язаних з модернізацією виробництва. Вона застосовується в тому разі, коли підприємець не до кінця впевнений у своїх інноваційних можливостях. Тому він прагне, насамперед, до копіювання в можливо більш стислі терміни досягнень своїх суперників.

Забезпечуюча (гарантуюча) конкурентна поведінка базується на прагненні підприємців до збереження позицій на ринку за рахунок підвищення якості продукції, видозміни асортиментного набору продукції, надання додаткових послуг, пов’язаних з гарантійним обслуговуванням. Забезпечувальна конкурентна поведінка застосовується за звичайно тоді, коли підприємець не має можливості істотно змінювати виробничу та комерційну програми і має слабкі інноваційні можливості. [13]