Інтеграція на основі відкритих інформаційних технологій. Впровадження автоматизації процесів підтримки прийняття управлінських рішень

комунікаційна - забезпечує передачу потрібної інформації в задані пункти;

інформаційна - реалізує швидкий доступ, пошук і видачу необхідної інформації;

регулювальна - здійснює інформаційно-керуючий вплив на об'єкт управління і його ланки при відхиленні їхніх параметрів функціонування від заданих значень;

оптимізаційна - забезпечує оптимальні розрахунки при зміни цілей, критеріїв та умов функціонування об'єкта управління;

прогнозна - визначає основні тенденції, закономірності та показники розвитку об'єкта управління;

аналізаторна - визначає основні показники техніко-економічного рівня виробництва і господарської діяльності;

документувальна - забезпечує формування всіх обліково-звітних, планово-розпорядницьких, конструкторсько-технологічних та інших форм документів.

Теорія штучного інтелекту розвивала підхід до моделювання ІС, що ґрунтувалася на концепції знання і не потребувала побудови кількісних залежностей для досягнення мети від вибраних альтернатив та умов функціонування системи. Результати, одержані поведінською теорією прийняття рішень ТПР і теорією штучного інтелекту, дали змогу створити новий клас систем - експертних систем (EC). Вони дають змогу акумулювати досвід фахівців у даній предметній області (ПРО) ///.

Самостійним напрямом у загальній ТПР є методи прикладного системного аналізу для прийняття рішень у слабкоформалізованих ситуаціях. Відповідно до нього прийняття рішення щодо складної проблеми розглядається у вигляді процесу, кожний етап якого пов'язаний або з побудовою формальних моделей, або з відображенням поведінських аспектів особи, що приймає рішення (ОПР) і формальних моделей. Проблеми, на вирішення яких орієнтований системний аналіз, характеризуються високим рівнем невизначеності цілей, умов, обмежень та інших факторів проблемної системи і зовнішнього щодо неї середовища. Системний аналіз тісно переплітається з поведінською ТПР, оскільки багато аспектів системного аналізу ґрунтується на ідеях поведінської ТПР в умовах невизначеностей.

За останні роки склалась тенденція до об'єднання усього кращого, що втілює в собі кожний з напрямів ТПР. Необхідність цього зумовлена обмеженістю вихідних передумов кожного з них.

Адже формалізовані ТПР не враховують людську поведінку, соціальну зумовленість функціонування ОПР, явища, які не підлягають формалізації, фактори проблемної ситуації, що не вимірюються кількісними шкалами. Крім того, школа ТПР не озброювала ОПР інструментом аналізу складних взаємозв'язків багатьох вимірних альтернатив й обмежень.

Усвідомлення недоліків різних напрямів розвитку ТПР спричинило вдосконалення кожного з них з орієнтацією на новітні інформаційні технології (НІТ) або системи інформаційних технологій (СІТЛ). Це забезпечило таке оброблення інформації про проблемну ситуацію у процесі діалогової взаємодії ОПР та ЕОМ, за якого об'єктивування і візуалізація розумових процесів ОПР, конструювання моделі й оцінювання її адекватності здійснює сама ОПР. Унаслідок цього постали можливості побудови класу систем підтримки прийняття рішень - (СППР).

Система підтримки прийняття рішень - комплекс програмних засобів, що включає бібліотеку різних алгоритмів підтримки рішень, базу моделей, БД, допоміжні та керуючу програми. Керуюча програма організовує на ПЕОМ процес прийняття рішень з урахуванням специфіки проблеми. СППР використовується для підтримки різних видів діяльності у процесі прийняття рішень:

визначення спеціальних завдань;

вибору загальної стратегії дій;

оцінювання результатів;

ініціювання змін.

Побудова СППР повинна ґрунтуватися на ефективній взаємодії моделей і методів HIT, нормативної і дескриптивної ТПР.

Рішення як вид діяльності ОПР - це акт вольової дії, що передбачає інтелектуальні процеси: усвідомлення мети і засобів дії, розумового моделювання дії, обґрунтованого вибору найоптимальнішого варіанта дій. Таке розуміння рішення дає змогу уявити його з різних точок зору. В широкому розумінні рішення розглядається як процес вибору однієї (у певному розумінні найкращої) альтернативи дій або допустимої їх підмножини з множини можливих альтернатив. У вузькому розумінні рішення можна трактувати як результат конкретного вибору альтернативи дій.

Розглядаючи рішення як процес, спрямований на ліквідацію проблеми, можна зіставити його з процесом дослідження проблеми довільної природи, який охоплює кілька етапів [15]:

. Виділення проблеми. На цьому етапі окреслюють межі проблеми, враховують всі наявні компоненти, які стосуються її.

. Опис. Різні процеси, явища й об'єкти ПС описуються певною мовою, що дає змогу сформувати загальну точку зору на проблему.

. Встановлення критеріїв. Вони дають змогу оцінювати альтернативи за певною шкалою і завдяки цьому підтримувати відношення переваги на множині альтернатив.

. Ідеалізація. З використанням методу моделювання здійснюється побудова доступної для сприйняття ОПР моделі проблеми.