Розвиток як системна властивість організації
Організація існує згідно із законами організації - це необхідні, істотні, стійкі і такі, що повторюються відносини між явищами в природі та суспільстві. Закони поділяються на загальні, часткові та специфічні. В свою чергу загальні (універсальні) діють у всіх системах (організаціях): синергії, самозбереження, розвитку, найменших, онтогенезу (перетворення). Закон синергії: загальний потенціал ресурсів будь-якої системи може бути більше, або менше простої суми усіх потенціалів ресурсів системи. Закон самозбереження:
кожна система прагне зберегти себе як ціле, використовуючи для цього весь свій потенціал. Закон найменших:
структурна стійкість цілого (системи) визначається його найменшою частковою стійкістю (компонентів). Закон онтогенезу: кожна організація проходить у своєму розвитку кілька фаз життєвого циклу: становлення, розцвіт, угасання.
Закон розвитку: кожна матеріал система прагнути досягти найбільшого сумарного потенціалу при проходженні всіх етапів життєвого циклу, він спирається на принципи: інерції - зміна потенціалу (суми ресурсів) системи починається через деякий час після початку впливів змін у зовнішнім чи внутрішнім середовищі і продовжується якийсь час після їх закінчення; еластичності - швидкість зміни потенціалу залежить від самого потенціалу. [29].
Успішний розвиток і ріст організації можуть привести до синдрому великого бізнесу, що характеризують наступні ознаки:
украй централізований апарат керування;
всеохоплююча система спеціальних форм і процедур для прийняття повсякденних рішень;
ріст числа всякого роду нарад для вироблення таких рішень;
передача рішень і відповідальності з одного відділу в іншій.
Зняти синдром великого бізнесу дозволяють методи регресивного розвитку шляхом руху назад до більш простих структур.
Організація створюється для досягнення певних цілей і постійно перебуває не в статичному стані, а в динаміці. Динаміка включає в себе такі поняття, як функціонування, вдосконалення, зміни та розвиток. Техніко-технологічні, організаційні, економічні, інші складові господарської системи постійно змінюються. Змінюються у часі, у просторі, причому, це не означає, що лише у позитивному значенні.
Функціонування (від лат: functio - виконання роботи) передбачає здійснення продиктованих або не продиктованих чи запропонованих дій або рішень у досягненні визначеної (продиктованої) цілі. Якщо визначитися точніше, то функціонування підприємства включає процеси:
) виконання окреслених робіт;
) прийняття рішень;
) встановлення необхідних комунікацій.
Вдосконалення, як поняття, передбачає досягнення дещо кращого, більш позитивного, більш бажаного, більш прогресивного стану фінансових, інженерних, кадрових, інших характеристик організації проти попереднього чи порівнювального стану.
Таким чином, логічно дійти висновку, що розвиток організації передбачає зміни, функціонування та вдосконалення керованої та керуючої систем, тобто виробництва і управління як єдиного цілого. [11, c.22]
У.Бенніс вважає, що „Організаційний розвиток спрямований на застосування комплексної утворювальної стратегії з метою змінити надії, відношення, цінності та структуру організації таким чином, щоб вони могли краще адаптуватися до нових технологій, ринків та можливостей, а також відповідним чином змінювати й себе ”[8].
Р.Бекхард під поняття „організаційний розвиток ”розуміє„: 1) планові зусилля, 2) всебічна організація, 3) управління зверху, 4) для підвищення організаційної ефективності та здоров’я, 5) через планове втручання в організаційний процес, використовуючи знання з науки поведінки ”.[13]
Г.Ліппіт пропонує своє бачення даної дефініції, маючи на увазі, що „організаційний розвиток це дія на такі людські процеси в організації, які покращують функціонування організаційної системи таким чином, щоб досягти її цілей”.[13]
Найбільш влучне, вдале визначення поняття, запропоноване В.Френчем та С.Белом. Так, на їх думку, „організаційний розвиток - це довгострокові зусилля, спрямовані на вдосконалення процесів розв’язання проблем та оновлення в організації шляхом більш ефективного, спільного регулювання організаційною культурою при особливій увазі щодо культури формальних робочих груп через агента змін чи каталізатора, застосовуючи теорію та технологію прикладної науки про поведінку, включаючи дослідження дією”.
Т.Каммінг та Х.Уорлей в поняття „організаційний розвиток” вкладають такий смисл: організаційний розвиток - широкосистемне застосування знань науки про поведінку до спланованого розвитку та закріплення організаційної стратегії, структури і процесів для вдосконалення ефективності організації. [13, c.17]
