Стратегічна спрямованість розвитку організації

. Скорочення. Рівень цілей тут встановлюється нижчий від досягнутого в минулому. Фактично, скорочення може означати здоровий шлях раціоналізації і переорієнтації виробництва. У рамках цієї альтернативи може бути кілька варіантів:

· ліквідація;

· відсікання зайвого;

· скорочення і переорієнтація.

Ліквідація. Найбільш раціональним є повний розпродаж матеріальних запасів і активів організації (з метою розрахунку з кредиторами і започаткування нової справи).

Відсікання зайвого. Іноді фірми вважають вигідним відокремити від себе деякі підрозділи чи види діяльності. Можливий варіант продажу фірми з метою погашення борів і одержання грошей для вкладання в більш вигідну справу.

Скорочення і переорієнтація. При застої багато підприємств вважають за необхідне скоротити частину своєї діяльності в спробі збільшити прибуток.

4. Поєднання - об’єднання будь-яких трьох згаданих стратегій.

Сучасне поняття ділової стратегії ґрунтується на уявленні про неї як про один з процесів управління організацією з урахуванням перспективи розвитку подій і адекватної поведінки самої організації. При цьому мається на увазі, що стратегія повинна:

· відбивати управлінську філософію фірми;

· орієнтувати виробничу діяльність на запити споживачів;

· враховувати впливи зовнішнього і внутрішнього середовища організації;

· складатися з різноманітного етапу розробки й етапу реалізації;

· відповідати виклику оточення і дозволяти домагатися конкурентних переваг;

· спиратися на людський потенціал як основу організації;

· відбивати природоохоронні заходи фірми й екологічні наслідки прийнятих рішень.

У той же час стратегія розглядається як довгостроковий якісно визначений напрямок розвитку підприємства, що стосується сфери, засобів і форм його діяльності, системи взаємин усередині організації, а також її позиції в навколишньому середовищі.

Якщо мета визначає те, до чого прагне організація, що вона хоче одержати в результаті своєї діяльності, то стратегія дає відповідь на питання, яким чином, за допомогою яких дій вона зуміє досягти своєї мети в умовах конкурентного оточення, що змінюється.

Таке розуміння стратегії виключає визначеність у поведінці організації, тому що стратегія, допомагаючи просуватися у бік кінцевого стану, залишає свободу вибору в ситуації, що змінюється.

З іншого боку, таке тлумачення стратегії справедливе тільки при розгляді на верхньому рівні підприємства.

Для більш низького рівня в ієрархії стратегія верхнього рівня перетворюється на мету, хоча для більш високого рівня вона є засобом. Так, наприклад, стратегії поведінки на ринку, розроблені для фірми в цілому, для маркетингової служби цієї фірми виступають у вигляді цільових настанов. Щоб уникнути подвійності даного поняття. Тут буде розглядатися тільки стратегія фірми в цілому, тобто ділова стратегія підприємства.

У загальному випадку будь-яка економічна стратегія - це довгостроковий план утримання підприємства в такому стані, який би відповідав головному принципу - ефективності.

Після того як керівництво зіставило зовнішні погрози і можливості з внутрішніми силами і слабостями, тобто виконало управлінське обстеження, вона може приступити до визначення стратегії фірми. У бізнесі цими симптомами можуть бути - низький прибуток, збут, продуктивність і якість, високі витрати, конфлікти в колективі, велика плинність кадрів. Часто кілька таких факторів доповнюють один одного. Як правило, величезні витрати спричиняють зниження прибутку.