Стратегічна спрямованість розвитку організації
Відсутність орієнтирів, місії і цільової спрямованості розвитку організації, можливості розпізнавання поведінки зовнішнього середовища організації й адекватного на неї реагування, а також здатність активно впливати на це середовище роблять фірму безпомічною сьогодні і безперспективною завтра.
Місія фірми (або корпоративна місія)- відтворює ті різновиди бізнесу, на які орієнтується фірма. Місію фірми визначають такі основні фактори:
· коло потреб, які задовольняє фірма;
· коло споживачів фірми;
· товари, які виробляє фірма;
· конкурентні переваги фірми.
Елементи місії:
-призначення фірми з точки зору її конкретної діяльності (товари, послуги) на конкретному ринку;
-визначені в певній формі основні напрями, орієнтири, образ, до якого прагне фірма;
- переваги фірми, що вирізняють її серед конкурентів і допомагають краще задовольнити попит споживачів.
Головним стратегічним плановим рішенням являється вибір цілей для підприємства - місії та конкретних цілей, що забезпечують їх реалізацію. Категорія „стратегічний господарський підрозділ”, краще буде звучати як «стратегічна одиниця бізнесу» (СОБ) -характеризуються таким параметрами [74]:
· певний вид продукції, який включає товари або послуги;
· специфічні потреби, які мають бути задоволені;
· певна група споживачів;
· конкурентні переваги фірми;
· партнери фірми.
Порівнюючи складові елементи СОБ та місії фірми, можна помітити їхню схожість. Різниця між цими двома категоріями полягає в тому, що СОБ - це первинна зона стратегічного планування фірми, а місія - узагальнювальна, об’єднувальна на рівні фірми категорія, яка передбачає визначення певних пріоритетів серед СОБ.
Сукупність усіх СОБ у межах фірми становить „портфель бізнесу фірми”. Завдання стратегічного маркетингу щодо управління портфелем:
· зміцнювати становище стійких прибуткових СОБ;
· розвивати, інвестувати перспективні СОБ;
· виключати з діяльності неприбуткові, безперспективні СОБ;
· формувати нові СОБ.
Стратегічне планування є однією з основних функцій стратегічного управління. Воно представляє собою процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації. Після формулювання місії на її основі встановлюються конкретні цілі, через які здійснюється місія підприємства. Цілі доводяться до виконавців, керівництво стимулює їх досягнення і тільки в цьому випадку вони становляться значимою частиною стратегічного планування.
Наступний етап стратегічного планування - діагностичний, який включає аналіз навколишнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства.
Аналіз навколишнього середовища має на меті виявити потенційні загрози та можливості, з якими підприємство може зустрітись в майбутньому. Звичайно їх виділяють у сім областей: 1) економічні фактори; 2) політичні фактори; 3) ринкові фактори; 4) фактори технології; 5) фактори конкуренції; 6) міжнародні фактори; 7) соціокультурні фактори. Результатом такого аналізу може стати перелік майбутніх загроз та можливостей з урахуванням їх значення і ступеня впливу на підприємство.
