Методологічні засади управління розвитком торговельного центру
Тип управління характеризується реагуванням вже на те, що трапилося, називають реактивним.
На відміну від нього випереджаюче управління реагує не на збої, а на їх передвісники. Це можливо, якщо розробляються досить детальні плани дій і прогнозуються зміни умов діяльності.
Слід мати на увазі, що жоден з підходів до управління розвитком не є найкращим. Залежно від умов ефективними можуть бути різні підходи. Так, партисипативне (демократичне) управління далеко не завжди призводить до кращих результатів, ніж адміністративне. Якщо існує жорсткий ліміт часу на планування розвитку організації, адміністративний підхід - єдино можливий. Системний підхід вимагає високої кваліфікації керівників, він трудомісткий. Якщо ситуація відносно стабільна, то реактивне управління може давати ті ж результати, що й випереджальне.
Вибір того чи іншого підходу повинен базуватися на врахуванні реальних умов. Але чим ближче управління до системно-цільового, тим більш потенційні можливості воно має для забезпечення ефективності розвитку організації (табл. 3.).
Таблиця 3. Проблемні точки порівняння підходів в управлінні розвитком організації [12]
|
Підходи до управління розвитком організації |
Проблемні точки порівняння |
|
Партисипативно-адміністративний |
бере участь чи реально персонал у розробці цілей і планів розвитку організації; чи виступає рядовий персонал тільки в ролі тих, хто «схвалює» розроблені нагорі рішення; якою мірою і як персонал може впливати на ці рішення і їх зміст. |
|
Цільовий - нецільовий |
чи існує чітка, зрозуміла всім і піддається контролю загальна мета розвитку організації; чи визначено цілі кожного планованого нововведення; узгоджені між собою приватні цілі; ув'язані чи приватні цілі і загальна мета розвитку організації |
|
Системний - несистемний |
чи існує прогноз змін умов діяльності організації; визначені вимоги до організації в перспективі; чи передбачає оновлення комплексний облік практично всіх факторів; служить чи кожне приватне нововведення реалізації загального задуму; чи є зміни регулярними і безперервними. |
|
Реактивний - випереджуючий |
чи існують детальні плани реалізації кожного нововведення, скоординовані між собою за термінами та місцем; чи визначено порядок реалізації планів розвитку; чи визначено в цих планах контрольовані проміжні результати, що дозволяють виявляти відхилення від бажаного ходу робіт; чи здійснюється періодично збір інформації про реальний стан робіт з освоєння нововведень, чи отримують її керівники; чи є контроль достатньою для виявлення можливих збоїв. |
Виходячи з виведених вище ознак, можна побудувати матрицю теоретично можливих підходів до управління розвитком організацією (табл. 4.).
Таблиця 4. Матриця теоретично можливих підходів до управління розвитком організації [12]
|
Типи управління розвитком |
Нецільове |
Цільове | ||||
|
Реактивне |
Випереджаюче |
Реактивне |
Випереджаюче | |||
|
1 |
2 |
3 |
3 | |||
|
Административне |
Несистемне |
1 |
1.1 |
1.2 |
1.3 |
1.4 |
|
Системне |
2 |
- |
2.2 |
- |
2.4 | |
|
Партисипативне |
Несистемне |
3 |
3.1 |
3.2 |
3.3 |
3.4 |
|
Системне |
4 |
- |
4.2 |
- |
4.4 | |
