Методологічні засади управління розвитком торговельного центру

У клітинах матриці, на перетині шпальт і рядків, зазначений шифр відповідного підходу до управління розвитком відповідно до класифікації.

Наприклад, шифру 1.1 відповідає підхід, який реалізує «адміністративне, несистемне, орієнтоване на процес (нецільового), реактивне управління». При такому підході всі рішення, що стосуються розвитку організації, приймаються керівником і його заступниками; персонал не бере участь в управлінні, йому відведена лише роль виконавця. Управління має директивний характер. Кожне нововведення освоюється незалежно від того, які якісні зміни здійснюються. Відсутній проект - яка організація буде в перспективі. Плани оновлення не конкретні. Цілі абстрактні, вони ставляться так, чи можна перевірити, отримані бажані результати чи ні.

Шифром 4.4 позначений підхід до управління розвитком, що базується на принципах партисипативного (демократичного), системного, цільового, випереджаючого управління. При цьому підході до розробки цілей і планів, їх досягненню передує системний аналіз стану організації, до якого включається весь колектив. Проблеми організації виділяються не тільки виходячи з того, які вимоги вона не реалізує повною мірою сьогодні, але і з тих вимог, які будуть пред'являтися до організації в довгостроковій і середньостроковій перспективі. Загальні і приватні цілі розвитку визначаються у вигляді проекту майбутнього організації, тобто у вигляді цілісної системи. У розробку та оцінку цього проекту керівництво організації намагається включити як можна більше персоналу, створюючи тимчасові творчі групи з проблем і організовуючи широке обговорення його в колективі. Розробляються детальні плани реалізації проекту майбутньої організації і формується комплекс «контрольних точок» (проміжних цілей), дозволяють своєчасно виявляти загрози досягнення кінцевих результатів. Стиль керівництва орієнтований не на примус до участі в роботі з розвитку організації, а на стимулювання.

Дана класифікація підходів до управління розвитком дає можливість визначити, який підхід реалізується в конкретній організації.

У процесі розвитку істотну роль відіграє послідовність дій (технологія розвитку) та спосіб взаємодії елементів (механізм розвитку) у відповідності з задумом при створенні та діяльності організації (цілі, функції). Розвиток може здійснюватися шляхом кількісного та якісного росту елементів. Можливий і зворотний шлях, яким йде скорочення чисельності елементів та ланок, втрата певних властивостей. Тобто простежується тенденція, коли розвиток на відміну від функціонування змінює форму діяльності (структуру). Здійснюється це в системі управління циклічно в узгодженості з основними потребами підприємства. Зазначимо, що багато науковців об’єктом свого дослідження обирають циклічність розвитку підприємства. Основними фазами розвитку організації є: 1) створення; 2) становлення; 3) розвиток; 4) занепад.

На стадії створення підприємства передбачається з боку ініціатора:

) встановлення цілей діяльності;

) вибір технології виробництва;

) залучення кадрів;

) встановлення порядку діяльності організації.

Фаза становлення характеризується тим, що у цей період пдприємство налагоджує зв’язки як у виробничій та керуючій системах, так і зовнішнім середовищем - інститутами ринку. Вдало підібраний асортимент товару, його конкурентоздатність, активна маркетингова та збутова діяльність дає змогу закріпитися на ринку.

На стадії розвитку організація досить впевнено себе почуває на ринку завдяки стабільним темпам росту обсягів продаж, отримання прибутку. Супроводжується такий процес стабільністю або збільшенням кількості працюючих, виробничих площ, ринків тощо.

Нарешті, на четвертій стадії деякі підприємства з різних причин характеризуються спадом виробництва. Погіршенням показників функціонування, що призводить до ліквідації одних, реорганізації інших. Розвиток підприємства здійснюється за новим циклом.

Загальна криза у діяльності підприємства настає у випадку, коли період занепаду одночасно відбувається і у життєвому циклі товару, і виробничих потужностях, і кадровому потенціалі, інших складових.

Для того щоб уникнути кризових явищ, керівництво підприємства керує процесом розвитку насамперед через систему управління, організаційну структуру, які, у свою чергу, теж постійно перебувають у процесі змін і цей процес відповідає циклічності, включаючи три фази: рівновага, дисгармонія, зміни.

На першій фазі організаційна структура управління відповідає за змістом та за формою потребам підприємства. На другій фазі спочатку непомітно, а далі явно простежується дисбаланс між фактичним і необхідним станом системи під впливом активно діючих внутрішніх та зовнішніх факторів. Застосовуючи відповідний набір методів управління, система на третьому етапі, фазі змін переводиться із розбалансованого стану в стан рівноваги.