Характеристика елементів логістичного менеджменту в системі управління діяльністю підприємства

Організація виробництва, виробничий та операційний менеджмент застосовують різні методи, які допомагають у практичній діяльності управління виробництвом. Логістика має доволі хороший концептуальний апарат, але не збагатила його необхідними та достатніми інструментами управління.

Логістика принесла в управління діяльністю суб'єктів ринку новий підхід, раніше не відомий виробництву - орієнтування на споживача, якість обслуговування постачальників [28, с.36].

Вивчення коливань попиту, виробництво відповідно до стандартів якості обслуговування споживачів - це те, що вирізняє сучасний логістичний підхід до управління процесами й переносять маркетингову концепцію виробництва з царини теорії в сферу практичного менеджменту фірми.

Використовуючи методи операційного менеджменту в управлінні фірмою, логістичний менеджмент забезпечує виконання процесів виробництва з якнайменшими загальними витратами (витратами на виробництво продукції, зокрема й закупівлю матеріалів і розподіл готової продукції з доставкою споживачеві).

Логістика здобула визнання в корпоративному плануванні, її роль у бізнесі значно зросла. Зараз цю сферу вважають такою ж важливою, як виробництво та продаж товарів. Логістику переважно враховують під час прийняття рішень фірмою в процесі стратегічного планування. Професіонали в галузі логістики взаємодіють з усіма головними учасниками, які виконують інші важливі функції. Однією із особливостей роботи в царині логістики стала широка обізнаність логістів з тим, що відбувається у середині фірми через їхню взаємодію з іншими підрозділами.

Планування матеріальних потреб забезпечує зв'язок виробництва із закупівельною діяльністю. Однією з важливіших маркетингових проблем є вибір місця виробництва товарів. Під час прийняття рішення щодо цього неабияку роль відіграє логістика, наприклад, розглядається питання про найбільш ефективне переміщення продукту від місця, де його виробили, до місця, де його продаватимуть.

Фірма не може бути рентабельною, поки не контролює своїх логістичних витрат, тому ціна продукту має покривати всі види витрат, пов'язаних з виробництвом. Коли фірма має значні витрати у сфері логістики, їй треба перекласти їх на споживачів, тобто зробити ціни вищими, ніж у конкурентів, або знизити якість з ризиком втратити довіру покупців. Витрати на транспортування - це найважливіший чинник під час визначення ціни продажу товару.

Процес створення організаційних структур логістичного управління матеріальними потоками визначається умовами чинного правового регулювання. Природа правового поля (структура, якість, стабільність тощо) впливає на ступінь централізації системи управління, ієрархію логістичного управління, удосконалення всіх форм менеджменту тощо. Вона також допомагає виявити та ліквідувати невідповідність деяких управлінських структур чинному законодавству.

Постійна перебудова роботи великих промислових корпорацій під впливом науково-технічного прогресу та конкуренції обов'язково пов'язана з переміщенням доволі великих обсягів товарно-матеріальних цінностей, порушенням створеної та формуванням нової системи взаємозв'язків між різними функціональними ланками, переорієнтацією виробничих, збутових і забезпечуючих підрозділів, що потребує оперативного вирішення безлічі складних, конфліктних проблем, що виникають на всіх рівнях управління.

Важливим завданням управлінського апарату в таких умовах є забезпечення переорганізації у короткі терміни з якнайменшими втратами. Необхідність швидкого прийняття рішення з використанням великої кількості фахівців значно збільшує навантаження як на функціональних керівників середньої ланки, так і на вищий рівень управління організацією. Об'єднання зусиль спеціалізованих апаратів управління корпораціями в умовах постійних змін у зовнішньому середовищі неможливо забезпечити без створення на різних рівнях спеціальних управлінських механізмів, головним завданням яких було б об'єднання на тимчасовій або постійній основі функціональних ланок і координація їх дій для досягнення чітко визначених цілей.

У невеликих корпораціях з масовим характером виробництва, які діють за стабільних умов, увесь обсяг координуючих функцій зазвичай зосереджено на вищому рівні управління. У разі зростання масштабів виробництва, номенклатури продукції, розширення сфери діяльності корпорації, збільшення кількості рівнів управління процес управління матеріальними потоками ускладнюється настільки, що постає питання про створення спеціальних механізмів міжфункціональної координації в цій царині виробництва.

Виходячи з американської практики, можна виокремити два основних напрями управління матеріальним потоком на фірмі [47, с.19]:

удосконалення різних економічних механізмів, що посилюють взаємодію різних функціональних ланок у межах фірми;