Інтегрована оцінка ефективності управління розвитком підприємства

На основі результатів проведеного оцінювання можна відмітити, що загалом ефективність підприємства є незадовільною. Значна кількість показників не відповідає допустимим значенням, особливо це стосується репутації та ринкового становища підприємства. При розгляді діяльності за окремими напрямками можна зробити висновки про наступне:

· Ефективність фінансової підсистеми характеризується досить високим рівнем, що частково можна пояснити значними фінансовими можливостями підприємства (за рахунок зростання обсягів діяльності та чистого прибутку). Однак, фінансовий стан має тенденцію до нестабільності (рис. 2.3.1), так як показники фінансової стійкості з кожним роком погіршуються. Безумовно, що причиною такої ситуації залишається неефективне управління фінансами, а саме планування та контроль за фінансовими нормативами, кредитна політика, формування активів підприємства та інше.

Рисунок 2.3.1 Ефективність розвитку фінансової підсистеми

· Показники кадрової підсистеми свідчать про високу ефективність та продуктивність праці персоналу, однак вони відображають економічний аспект їх роботи, а соціальний аспект при оцінюванні ефективності діяльності не враховується. Оцінка ефективності управління наводить іншу інформацію щодо стану соціальної системи, а саме зростає незадоволеність працівників, розподіл функцій та організація роботи втрачають свою ефективність, що призводить до перевантаження персоналу та безліч інших. Безумовно, такі зміни не одразу вплинуть на всю діяльність підприємства (рис. 2.3.2), але суттєво зменшать його кадровий потенціал, про що свідчить оцінка конкурентоспроможності.

Рисунок 2.3.2 Ефективність розвитку кадрової підсистеми

· Негативною залишається тенденція щодо стану та розвитку матеріально-технічного забезпечення підприємства. Протягом досліджуваного періоду оновлення технічної бази здійснювалося лише екстенсивними способами, що в кінцевому випадку, було визначальним у розвитку. Управління цією підсистемою мало на меті лише виконання оперативних завдань, а саме виробництво продукції в необхідній кількості, забезпечення відповідної якості, збільшення потужностей шляхом простого розширення та подібні. Така ситуація суттєво позначилась на конкурентоспроможному потенціалі та подальшому розвитку підприємства, так як виробництво досягло своїх максимальних можливостей (завантаженість виробничих потужностей - 0,996), а подальших шляхів екстенсивного розширення вже немає (рис. 2.3.3). Більше того, виникає суперечність між поточним управлінням та стратегічними цілями, які орієнтують підприємство на інтенсивне зростання.

Рисунок 2.3.3 Ефективність розвитку виробничо-технологічної підсистеми

· Значення показників репутації та ринкового становища підприємства ще раз підтверджують той факт, що керівництво компанії не враховує вплив зовнішніх факторів, а зосереджене тільки на внутрішній діяльності. Невідомість бренду, низька частка ринку є наслідками неефективного управління. Так керівництво не використовує рекламні заходи, не досліджує ринок, не формує імідж виробника та відмовляється від безлічі інших широковживаних методів.

Рисунок 2.3.3 Ефективність розвитку маркетингової підсистеми

Дослідивши функціональні підсистеми підприємства, необхідно зазначити, що ефективність діяльності є похідною від ефективності управління. В даний момент результати функціонування ТОВ «Центумікс Трейд» є відносно задовільними, однак така ситуація є тимчасовою. В системі управління існують значні проблеми, які слугують причиною погіршення економічної безпеки, позбавляють підприємство вагомих конкурентних переваг, а потенційні можливості взагалі втрачають свою досяжність. В цій ситуації попередженням для системи управління є погіршення фінансової безпеки та зменшення виробничого потенціалу, і якщо керівництво не прийме радикальних змін, то екстенсивний розвиток підприємства стане регресивним.