Методичні підходи до формування стратегії ефективного розвитку підприємства
В умовах слабко прогнозованої динаміки ринку, великої кількості нових директивних рішень та законодавчих актів, обмежених внутрішніх ресурсів та зростання агресивності зовнішнього середовища, надзвичайно велике значення має приділятися просуванню в практику підприємства ідей та технологій стратегічного управління розвитком. Саме стратегічне управління покликане захистити підприємство від майбутніх загроз, визначити пріоритети та орієнтири розвитку, створити ключові компетенції в конкурентному середовищі.
Так, стратегія підприємства - це впорядкована в часі система пріоритетних напрямків, форм, методів, засобів, правил та прийомів використання ресурсного, науково-технічного та виробничо-збутового потенціалу підприємства з метою ефективного вирішення поставлених завдань та підтримання конкурентних переваг.
В якості характерних особливостей стратегій необхідно відмітити наступні:
· процес формування стратегії не завершується конкретним одномоментним результатом;
· стратегія повинна використовуватися для розробки проектів методом пошуку. Роль стратегії в пошуку складається в тому, щоб зосередити увагу на певних ділянках чи можливостях, при цьому відхилити всі інші можливості, як несумісні зі стратегією;
· при формуванні стратегії неможливо передбачити всі фактори впливу, а тому доводиться користуватися узагальненою, неповною інформацією про окремі альтернативи;
· успішне виконання стратегії неможливе без зворотного зв’язку.
Як відмічалося, на підприємстві ТОВ «Центрумікс Трейд» стратегічне управління майже не здійснюється. Таку ситуацію можна пояснити некомпетентністю персоналу, відсутністю усвідомлення необхідності в стратегії розвитку, небажанням обтяжуватись новими методами та засобами управління.
Стратегія розвитку ТОВ «Центрумікс Трейд» не просто доцільна, а необхідна, що пояснюється зростаючим впливом зовнішнього середовища. Загалом процес формування та реалізації стратегії розвитку в залежності від ефективності управління підприємством має містити в собі такі основні етапи:
· визначення основного підходу до формування стратегії розвитку підприємства;
· вибір найоптимальнішого стилю стратегічного управління;
· формулювання стратегічного бачення та місії підприємства;
· постановка цілей, інтерпретація бачення в конкретні орієнтири;
· безпосередня розробка стратегії розвитку підприємства;
· впровадження та реалізація стратегії розвитку підприємства;
· оцінка діяльності, відслідкування та корегування на всіх етапах (зворотній зв'язок).
Безумовно, вагомість стратегічного управління для підприємства надзвичайно велика, однак застосовувати його необхідно лише за умови ефективного використання. В іншому випадку це тільки ускладнить роботу персоналу.
Загалом, при визначенні основного підходу до формування стратегії необхідно враховувати різноманітні фактори, включаючи специфіку діяльності, розміри підприємства, кваліфікацію керівництва та інших працівників.
Таблиця 3.1.1 - Підходи до стратегічного планування
Переваги |
Недоліки |
Корпоративне планування | |
Чітка логічна послідовність формування стратегії Процес формування базується на інформаційному забезпеченні Обґрунтованість та оперативність прийняття рішень |
Жорстка централізація процесу прийняття рішень До розробки залучається тільки вище керівництво Необхідність високої компетентності керівництва Надмірність інформаційних масивів |
Ітеративне планування | |
Формування окремих складових загальної стратегії середньою ланкою в межах, встановлених вищим керівництвом Залучення та усвідомлення свого місця персоналом в загальній стратегії Обґрунтованість прийнятих рішень |
Високі вимоги до забезпечення інформацією та компетентністю персоналу Необхідність сприятливої корпоративної культури всіх працівників Оптимальність організаційної структури Тривалість прийняття рішень |
Інтуїтивне планування | |
Швидкість та простота прийняття рішень Найменш витратний спосіб планування Відсутність необхідності в спеціалістах стратегічного управління |
Необхідність значного досвіду керівництва Неточність встановлених цілей Обов’язковість високої адаптивності всіх ланок управління Неспроможність оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища |
Хаотичне планування (відсутність планів) | |
Керівництво не обтяжене плануванням Спроба миттєвого вирішення нової проблеми |
Безліч недоліків, що є наслідками відмови від планування Неспроможність вирішити проблему миттєво |