Методичні підходи до формування стратегії ефективного розвитку підприємства

За корпоративного планування антрепренерський стиль керівництва характеризується абсолютною централізацією стратегічного менеджменту, при якому директор визначає, формує та контролює реалізацію стратегії одноосібно. Плановий стиль визначає необхідність формування цілей та планів для всіх рівнів організації, при цьому до формування та контролю залучаються всі менеджери вищої ланки. Стиль формування стратегії «парашут» відображає роботу вищого керівництва по визначенню найзагальнішого плану дій та основних орієнтирів у формі кордонів, в межах яких менеджери нижчих рівнів мають певну свободу дій для досягнення намічених результатів.

З огляду на стан досліджуваного підприємства та необхідності переходу на порядок корпоративного формування стратегій, директор має визначити для себе та всього вищого керівництва той стиль управління, який найоптимальніше відповідатиме ситуації. Безумовно, не існує чітких меж в стилях, однак з розвитком підприємства методика формування стратегій також має вдосконалюватися. Отже, на початкових етапах застосування корпоративного планування на підприємстві ТОВ «Центрумікс Трейд» має використовуватись антрепренерський стиль. З часом, директор має забезпечити поступову зміну стилю на плановий та «парашут», що слугуватиме першоосновою використання ітеративного планування.

Так, інтуїтивне планування на підприємстві характеризується одноосібністю прийнятих рішень, тому при використанні нового формату планування доцільніше застосовувати також одноосібне вироблення стратегії, але з часом залучати менеджерів як вищої, так і нижчих ланок. Безумовно, ефективне використання стилю «парашут» буде відображенням готовності підприємства до переходу на ітеративне планування, як на найефективніший спосіб формування стратегії.

При розвитку стилів та видів стратегічного управління можуть виникати суттєві недоліки та проблеми, які доцільніше вирішувати наступним чином:

· некомпетентність персоналу у вирішенні завдань стратегічного управління. За результатами проведеного опитування, лише 34% управлінського складу мають уявлення про стратегічне управління, і тільки декілька менеджерів намагаються хоча б іноді застосовувати ці знання. Відмітимо, що директор не входить до числа цих осіб, і не намагається проводити стратегічне управління за браком часу та знань. Вирішення цієї проблеми полягає в обов’язковості підвищення кваліфікації управлінців, проведення тренінгів зі стратегічного менеджменту, добору нових кваліфікованих фахівців.

· персонал не усвідомлює важливість та необхідність стратегій, що вимагає від директора донести до персоналу підприємства обов’язковий характер стратегічного управління для ТОВ «Центрумікс Трейд» шляхом наведення досвіду та прикладів інших підприємств, залучення сторонніх фахівців, припущення про теперішній стан за умови попереднього застосування стратегій.

· небажання додаткової відповідальності має бути вирішене шляхом перегляду мотиваційної політики підприємства, тим більше, що на початкових етапах стратегічним управлінням буде займатися лише директор.

· організаційна структура відповідає вимогам застосування корпоративного управління, однак в майбутньому необхідно сформувати нові посади чи структурні підрозділи з планування, прогнозування, досліджень, збору та обробки інформації.

· існування ймовірності зниження корпоративної культури та погіршення соціального клімату, що викликано проведенням кардинальних змін. Вирішення цієї проблеми полягає в тому, що персоналу необхідно роз’яснити, що зміни суттєво плинуть тільки на вище керівництво, а для інших ланок цілі та завдання будуть більш формалізованими та чіткими, що спростить робочий процес.

На сьогоднішній день існує безліч літературних джерел стосовно формування та реалізації стратегії, якими мають користуватися фахівці ТОВ «Центрумікс Трейд», однак досліджуване підприємство має свої специфічні особливості, що суттєво впливає на процес стратегічного управління. Саме тому, директору, як головному ініціатору використання стратегічного менеджменту, необхідно врахувати та скористатися наступними рекомендаціями, які будуть стосуватися всіх етапів стратегічного управління (рис. 3.1.2).