Моделювання розвитку підприємства на засадах ефективного управління конкурентоспроможністю та економічною безпекою підприємства

· для з’ясування впливу системи управління на розвиток, проводиться подальша деталізація факторів впливу, а саме:

· до сукупності факторів впливу системи управління обираються показники з найбільш вагомим впливом та агреговані показники з розробленої системи оцінювання (див. Табл. 1.3.2);

· експертним методом визначаються коефіцієнти вагомості кожного з показників системи управління, після чого формуються узагальнені значення впливу управління на фактори прямого та непрямого впливу:

, (3.2.2)

де Im - узагальнений показник впливу управління;

K1, K2,K3 - коефіцієнти вагомості;- фактор впливу системи управління;- фактор впливу управління конкурентоспроможністю;- фактор впливу управління економічною безпекою.

· на основі факторів непрямого впливу визначається збалансований ефект на фактори прямого впливу шляхом співставлення ефектів посилення та послаблення. Так, до ефектів посилення можна віднести зростання обсягів реалізації (рис. 3.2.2), чистого прибутку, підвищення результативності, оперативності управління та інші, а до ефектів послаблення відносяться показники витрат, зобов’язань, ресурсів та погіршення якості управління.

Рисунок 3.2.2. Збалансований ефект від реалізації

Отримана модель дає можливість вирішити ряд завдань, а саме:

1. з’ясувати ефективність управління розвитком;

2. дослідити причини недостатньої ефективності окремо за параметрами розвитку;

. визначити вплив позитивних чи негативних факторів діяльності;

. на основі планових значень основних показників діяльності визначити коефіцієнтні вимоги до чинників функціонування та до системи управління;

. з’ясувати, підвищення яких факторів системи управління дасть можливість досягти намічених планів.

Отже, ефективність управління розвитком є недостатньою, що пояснюється значними проблемами як в системі управління, так і в самій діяльності підприємства.

Безумовно, що вирішити всі проблеми та недоліки неможливо, особливо за умови обмеженості ресурсів та часу. Однак, завдяки сформованій моделі існує можливість визначити обмежену кількість ключових напрямків поліпшення, що суттєво зменшить витрати на досягнення певного результату. Загалом, визначення ключових проблем системи управління необхідно здійснювати в такій послідовності:

· ранжування проблем за ступенем задовільності;

· ранжування проблем за ступенем складності вирішення та залежності від системи управління;

· ранжування завдань за ступенем вагомості впливу на досягнення планових цілей;

· формування послідовності виконання завдань на основі отриманих рангів.

Перший етап доцільно здійснити за допомогою отриманих результатів комплексної системи оцінювання стану підприємства (Додатки Г-З). Так, основними недоліками залишаються рентабельність капіталу, якість управління, ефективність управління реалізацією продукції, ефективність управління витратами та інші.

Для визначення рівня вагомості впливу окремих проблем необхідно застосувати сформовану модель розвитку (Додаток К). Так, використовуючи факторний аналіз, можна з’ясувати, які зміни спричинять вирішення окремої проблеми на всі параметри розвитку.

Загалом ранжування проблем за визначеними критеріями наведено в Таблиці 3.2.2:

Таблиця 3.2.2 - Ранжування проблем за ступенем задовільності, складності вирішення та вагомості