Напрямки формування кадрової стратегії управління підприємства

Особливості сучасного стану галузей господарства, наявність елементів кризових явищ становлення ринкових взаємин в Україні пред'являють особливі вимоги до формування кадрової стратегії ДП АТ «Київхліб» «Булочно-кондитерського комбінату». У умовах необхідно істотно підвищити цілеспрямованість управління кадрами, зміцнити виробничу, технологічну і трудову дисципліну, забезпечити впровадження сучасних методів стимулювання трудової мотивації, контролю над результативністю і якістю праці, досягти тіснішої взаємодії працівників з апаратом управління підприємства.

Безпосередньо процес управління, як відомо, розглядається з двох точок зору: як процес прийняття управлінських рішень і виконання певних рішень управління.

Вивчення процесу управління з точки зору його функцій дозволяє встановити обсяг роботи по кожній з функцій, визначити потреби в трудових ресурсах та в результаті сформувати структуру та організацію системи управління.

Планування - це відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації.

Планування залежить від ефективного аналізу зовнішнього середовища, об'єктивної оцінки власних позицій, вимагає спільних зусиль і участі всіх складових організації. Планування передбачає вибір мети, розробку шляху для її досягнення та просування цим шляхом.

Головне завдання планування - створення і перегляд, відповідно до змінних умов, поточних і перспективних планів організації.

Виділяють два види планування:

· стратегічне планування;

· планування реалізації стратегії.

Розглянемо детальніше процес формування кадрової стратегії для ДП АТ «Київхліб» «Булочно-кондитерського комбінату».

Формування системи планування дає можливість підприємству ефективно вирішувати його найважливіші проблеми:

ü планування дозволяє підприємству реалізувати свою індивідуальність як в очах власних працівників, так і з точки зору його споживачів, партнерів тощо.

ü постановка цілей визначає перспективу підприємства та дозволяє отримати критерії для оцінки її діяльності.

ü досягнення поставлених цілей об’єднує всіх працівників та підрозділи підприємства, координує їхню діяльність.

ü плани роблять підприємство більш підготовленим до різких та несподіваних змін, дозволяють завчасно визначити програму дій у випадку конкретних небезпек і з врахуванням можливостей, які існують.

Ціль підприємства 2011 року - стратегічна ринково-орієнтована компанія. Ринково орієнтованим є підприємство, що забезпечує переваги споживачів в умовах ринкової взаємодії, в умовах конкурентної боротьби. Ринковій орієнтації протиставляється однобічна орієнтація на зростання виробництва, на обмеження ринку й досягнення особливого положення шляхом використання ієрархічних форм координації, на технологічне лідерство, на використання ефекту масштабу й зниження цін, мінімізація оподатковування.

Метою діяльності 2011 року є перетворення непрацюючого активу в працюючий.

Сутність ринкової орієнтації.

Ринкова орієнтація підприємства міняється із часом і залежить від характеру вимог ринку. Включає два основних аспекти: готовність працювати в умовах ринку, коли ситуація не контролюється через ієрархічні механізми й пріоритетний облік вимог і можливостей ринку в керуванні, що має на увазі гарне знання ринку й здатність його прогнозувати. Виділяють як елементи ринкової орієнтації знання клієнтів, конкурентів, ринків збуту, особливо підкреслюючи значення неформальної комунікації між працівниками для формування маркетингового знання.

Стратегії в асортиментній політиці.

Для оптимізації асортиментів продукції:

· виключення з асортименту неефективних товарів/послуг;

· зміна пакування і якісних характеристик окремих товарів/послуг;

· додавання нових товарів/послуг;

· стандартизація й консолідація товарів/послуг, кардинальна зміна номенклатури (смаків, видів, форм, пакувань).

Стратегії у сфері ціноутворення:

застосування політики "зняття вершків" (завищення цін на нові продукти, виведені на ринок, сегментні продукт, продукти із доданою вартістю);

політика проникнення на ринок (заниження ціни виведеного продукту з метою завоювання значної частки ринку ;

Стратегії у сфері збутової політики:

ü політика знижок;

ü дискримінаційне ціноутворення (установлення різних цін на той самий товар залежно від місця продажу, виду покупців, часу продажу);

ü політика ціноутворення за географічним принципом (із включенням у ціну витрат на доставку або без включення вартості доставки);

ü стимулююче ціноутворення на деякі види продукції (установлення низьких цін для активізації продажу), товари з високою ціновою еластичністю.

Стратегії у системі розподілу:

доведення продукту до місця продажу;

варіації методів взаємодії з оптовими покупцями, дистриб'юторами, “роздавальні схеми”, торговельними агентами й іншими посередниками;

політика організації безпосередньої взаємодії з роздрібними покупцями;