Напрямки формування кадрової стратегії управління підприємства
розвиток сервісу;
Стратегії у сфері просування продукту:
ü використання різних видів реклами;
ü застосування різних форм стимулювання збуту.
Рис. 3.1. Фактори системи стимулювання продажу
В основу стимулювання працівників, які зайняті продажем, варто покласти принцип - установлення прямої залежності між розміром заробітної плати і показниками, що характеризують реалізацію продукції. Система стимулювання продажу, що враховує комплекс факторів, які безпосередньо пов'язані з умовами реалізації продукції, може бути побудована на певних засадах, про що свідчить рис. 3.1.
Одним із сучасних нетрадиційних підходів до побудови системи матеріального стимулювання, який усе більше поширюється в зарубіжній практиці, є застосування моделей компенсаційної системи оплати праці, розрахованої на тривалу кар'єру працівника. Це пов'язане з намаганням роботодавця виконати одночасно такі завдання: зробити більш рухомими економічні важелі посилення контролю за діяльністю працівників; знизити витрати на здійснення контрольних функцій; сприяти формуванню стабільного трудового колективу; зменшити витрати на навчання нових працівників через зниження плинності кадрів; підвищити мотиваційний потенціал оплати праці працівників, що становлять кадрове «ядро» організації.
Виконання цих завдань потребує такого підходу до побудови організації заробітної плати, коли працівник на перших етапах своєї трудової кар'єри отримує винагороду за свої послуги нижчу за створюваний ним граничний продукт, а згодом його заробіток починає перевищувати зазначений продукт. Головна перевага такого підходу до побудови системи оплати праці, на думку його розробників, полягає в такому. Працівник, який отримує заробітну плату, що відповідає граничному продукту, не дуже дорожить своєю роботою. Якщо виявиться несумлінне ставлення працівника до функціональних обов'язків або коли його буде спіймано на крадіжці чи обмані та звільнено, то йому не так уже й складно буде знайти собі нову роботу з такою самою заробітною платою. Інакше ставитиметься до роботи працівник, який знає, що його заробітна плата з кожним роком трудового стажу буде наближатися до рівноважного значення, а згодом і перевищить його. Це дисциплінуватиме працівника, спонукатиме його до сумлінної праці, “закріплюватиме” за фірмою.
Оцінка доцільності застосування тих або інших методів вироблятиметься залежно від того, якою є стратегія компанії для кожної із стратегічних бізнес-одиниць: оборонної, розвиваючої або атакуючої.
Оборонні стратегії націлені на запобігання втрати покупців, тому для підприємства це - виявлення й нейтралізація найбільш слабких сторін своєї діяльності щодо діяльності наявних конкурентів.
Розвиваючі стратегії припускають поступове зростання обсягів реалізації за рахунок розширення асортименту товарів/послуг, запропонованих на раніше охоплені сегменти ринку. До їх числа входять:
· розширення асортименту товарів/послуг за рахунок зміни дизайну, типу пакування, кількісних параметрів продукції;
· реалізувати розвиваючу стратегію. Але підприємство не можемо цілком, тому що в нас не передбачається істотних інвестицій в оперативних планах на відновлення обладнання, здатного докорінно змінити великий діапазон якісних характеристик і дозволити створювати нові покоління продукції з виявленням нових сфер його застосування. Тому планується почати з створення другої серії товарів - новий парасольковий бренд, побудова бренду, поява товарів з доданою вартістю і як наслідок - розширення товарів/послуг.
Для забезпечення стабільного прибутку підприємству необхідне:
ü підвищення контрольованої частки ринку;
ü передбачення вимог споживача;
ü випуск продукції більше високої якості;
ü встановлення рівня цін з урахуванням умов конкуренції й забезпечення високого рівня рентабельності;
ü підтримка репутації фірми.
В цілому завдання стратегічного планування зводяться до наступного:
. Планування зростання прибутку.
. Планування витрат підприємства, і, як наслідок, їх зменшення.
. Збільшення частки ринку, збільшення частки продажу.
. Поліпшення соціальної політики фірми.
Розробка специфічних цілей в рамках загальних цілей по основних видах діяльності в кожному функціональному підрозділі фірми й виражаються в кількісних й якісних показниках (рентабельність, норма прибутку).
При досягненні цілей підприємство може зіштовхнутися з такими перешкодами (відхилення від орієнтації на вимоги ринку):
відсутність на підприємстві вираженої системи цінностей, що може бути пов'язане із протиборством різних точок зору або відсутністю у керівництва підприємства бачення майбутнього;
домінування технологічної орієнтації, коли передбачається, що технологічні інновації й перевага підприємства автоматично забезпечують йому переваги на ринку;
виробнича орієнтація, коли підприємство зосереджене лише на певному продукті й виробничому процесі, бачить сенс діяльності в нарощуванні випуску продукції, забезпеченні її якості, використання ефекту масштабу з метою зниження витрат і ціни;
