Система оцінки стратегічного потенціалу підприємства
формування;
освоєння;
І етап виробництва;
І етап старіння;
І модернізація;
……………….й етап виробництва;й етап старіння;
ліквідація.
В той же час не всі види потенціалів мають таку ж чисельність етапів життєвих циклів. Зокрема, для фінансового потенціалу відсутній етап освоєння, так як він зводиться до етапу використання. Для інформаційного потенціалу етап використання повинен бути замінений етапом постійності. Для потенціалу відносин із зовнішнім середовищем відсутній етап освоєння.
Гіпотетичні життєві цикли стратегічного потенціалу та його складових представлені у додатку .
Для опису етапів виробничого потенціалу і його складових введемо слідуюче позначення; t - момент початку визначеного етапу; в - верхній індекс означає вид потенціалу (пр - виробничий, тхн - технічний, тхл - технологічний, ф - фінансовий, т - трудовий, і - інформаційний, у - управлінський, о- організаційний, по - потенціал відносин із зовнішнім середовищем), н - нижній індекс (ф - формування, о - освоєння, пр - виробництво, і - використання, с - старіння, м - модернізація, л - ліквідація). Кількість рисочок над буквою означає послідовні однакові етапи.
Основні співвідношення між моментами часу початку визначених етапів всіх видів потенціалу може бути представлено в наступному вигляді:
;
Використання теорії життєвих циклів дозволяє встановити основні вимоги по комплексному аналізу всіх його складових з врахуванням кожного виду потенціалу. Крім того на підставі додатку можна побачити, яким чином у стратегічному потенціалі реалізуються емерджентні властивості. Так, при переході технічного потенціалу на стадію старіння стратегічний потенціал не знижується завдяки комплексної впливу інших видів потенціалів.
До основних недоліків цієї методики можна віднести:
відсутність цільової спрямованості оцінки. Тобто, така оцінка, згідно з автором, відбувається не з точки зору аналізу можливостей досягнення стратегічних цілей, а як основа для визначення місії і цілей, що робить застосування її дещо обмеженим;
відсутність взаємозв’язку між КП та різних видів потенціалів, що робить неможливим побачити вплив потенціалу підприємства на формування або підтримання тієї чи іншої конкурентної переваги.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, назріває висновок, що в запропонованій методиці оцінки стратегічного потенціалу А.П. Градовим, автор найбільш комплексно підійшов до цієї проблеми, враховуючи по можливості всі аспекти стратегічного потенціалу підприємства як економічної категорії і об’єкта управління.
Узагальнюючи розглянуті вище методики, можна сформувати слідуючі принципи кількісної оцінки стратегічного потенціалу та конкурентного статусу підприємства:
