Економічна суть, методичні підходи та управління фінансовими ризиками

Невід'ємною складовою комерційних ризиків є фінансові, тому що їх першопричина - структура капіталу. Управління фінансовими ризиками називають ризик-менеджментом, метою якого є ідентифікація ризиків, їх оцінювання і нейтралізування. До основних завдань ризик-менеджменту належать визначення цілі ризику і ризикових вкладень капіталу, ймовірності настання події, ступеня і розміру ризику; аналіз зовнішнього середовища; вибір стратегії управління ризиком і засобів його зниження.

Виокремлюють такі види ризиків: кредитний, відсотковий, валютний, втраченої вигоди.

Кредитний ризик - це небезпека втратити кошти організації внаслідок неповернення суми кредиту та нарахованих відсотків.

Відсотковий ризик - небезпека втратити кошти організації через те, що відсотки від залучених коштів перевищують відсотки від розміщених засобів.

Валютний ризик - це небезпека втратити кошти підприємства внаслідок зміни курсу валют.

Ризик втраченої вигоди полягає у небезпеці втратити кошти підприємства внаслідок отримання непрямих збитків від подій. Наприклад, за продажу товарів у кредит невиконання умов оплати їхньої вартості у встановлений термін призводить до зростання дебіторської заборгованості. Іммобілізовані кошти можна розмістити на депозитному рахунку в банку, де вони забезпечать певний прибуток.

Оскільки кожна господарська операція пов'язана з фінансовим ризиком, то для кожного господарюючого суб'єкта можна визначити його інтереси з урахуванням межі припустимого, критичного і катастрофічного ризиків.

Припустимий рівень фінансового ризику визначають за розміром недоотриманого прибутку. Втрату прибутку, яку можна перекрити позитивним результатом від інших операцій, вважають припустимою.

Критичний рівень фінансового ризику визначають за розміром скорочення виручки від реалізації товарів і послуг. Наслідки цієї події вагоміші, оскільки за зниження виручки підприємство втрачає обігові засоби, зростають його боргові зобов'язання тощо. Відсутність альтернативи свідчить про критичний фінансовий стан підприємства.

Катастрофічний рівень фінансового ризику пов'язаний із стрімким зменшенням активів і власного капіталу підприємства. Обігові засоби втрачаються, засновники виходять із товариства, падає курс акцій, вимоги кредиторів стають жорсткішими, можливість банкрутства - реальністю.

З позиції інвестора всі перелічені ризики можуть бути об'єднані в одну групу - загальний ризик або ризик окремих цінних паперів (Рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація інвестиційних ризиків

Інвестор, як правило, не тримає тільки один вид цінних паперів. Життєвий принцип «не складати всі яйця в один кошик» підказує, що значно безпечніше мати набір з декількох, фінансових інструментів, випущених різними емітентами, так званий портфель інвестицій. У цьому випадку більш важливим для інвестора є не рівень загального ризику кожного цінного папера окремо, а сукупний ризик інвестиційного портфеля, або ринковий ризик. Поєднуючи різні фінансові інструменти в портфель, інвестор прагне максимально диверсифікувати ризик, тобто уникнути одночасної зміни прибутковості кожного інструмента в тому самому напрямку. Та частина ринкового ризику, що піддається такій диверсифікованості, називається несистематичним або диверсифікованим ризиком. Величина ринкового ризику, що не піддається диверсифікованості, називається систематичним (недиверсифікованим) ризиком. Чим менше паперів у портфелі, тим вище величина несистематичного ризику, що може бути знижена шляхом диверсифікованості портфеля, тобто шляхом поміщення в нього все більшої кількості різних фінансових активів. Уважається, що портфель, що складається з 40 випадково відібраних акцій, є достатньо диверсифікованим і додавання в нього кожної нової акції вже не буде давати настільки ж високого зниження несистематичного ризику, як це було для перших 40 цінних паперів.