Економічна суть, методичні підходи та управління фінансовими ризиками

Диверсифікованість інвестиційного портфеля є найбільш очевидним і простим способом мінімізації ризику. Якщо скористатися статистичною термінологією, диверсифіковагий ризик відображається в ступені кореляції між окремими активами, що входять у портфель. Однак, поряд із взаємозв'язками між акціями, що знаходять у портфель, існує кореляція їхньої прибутковості із прибутковістю ринку в цілому, тобто поведінка «середньої» акції. Вплив цього зв'язку не можна усунути шляхом простої диверсифікованості портфеля, тому управління інвестиційним ризиком припускає використання більш складних методів. Для правильного розуміння їхньої суті необхідно більш докладно розглянути загальні принципи кількісного виміру ризику.

Середнє арифметичне очікуваних доходів (ri) інвестицій, зважене по ймовірності виникнення окремих значень, називається математичним очікуванням. Умовимося називати цю величину середньою очікуваною прибутковістю:

(1)

де pi - імовірність одержання прибутковості ri.

У статистиці кількісним вимірником ступеня розкиду значень змінної навколо її середньої величини (математичного очікування) є показник дисперсії ().

(2)

Квадратний корінь із дисперсії називається середнім квадратичним або стандартним відхиленням :

(3)

Даний показник використовується у фінансовому менеджменті для кількісного виміру ступеня ризику планованих інвестицій. Чим більше розкид очікуваних значень прибутковості вкладень навколо їх середньоарифметичної величини, тим вище ризик, пов'язаний з даним вкладенням. Фактична величина прибутковості може бути як значно вищою, так і значно нижчою її середньої величини.

Практична цінність такого підходу полягає не тільки (і не стільки) у застосуванні статистичних формул, а в усвідомленні необхідності різноманітного планування інвестиційних рішень. Будь-які очікувані результати цих рішень можуть носити лише імовірнісний характер. Від фінансиста вимагається не тільки правильно застосувати формулу розрахунку прибутковості інвестицій, а й дати кількісну оцінку ймовірності виникнення конкретного результату. Як мінімум, необхідно планувати не менше трьох варіантів розвитку подій: оптимістичний, песимістичний і найбільш ймовірний (реалістичний). Повна ймовірність виникнення всіх цих варіантів повинна дорівнювати 1.

Тісноту зв'язку двох змінних у статистиці вимірюють за допомогою коефіцієнтів кореляції, які розраховуються за формулою:

(4)

де Cov (A, Б) - коефіцієнт коваріації між прибутковістю акцій А та Б.

Коефіцієнт коваріації обчислюється за формулою:

(5)

Поряд із прибутковістю цінних паперів або їхніх портфелів може бути визначена прибутковість конкретного фінансового ринку в цілому. Для цього можна використати зміну якого-небудь фондового індексу (DJIA, S&P 500 і т. п.). Приріст (зниження) цього індексу за певний період повинен бути віднесений до значення індексу на початок періоду: