Економічна суть, методичні підходи та управління фінансовими ризиками

Сама по собі САРМ є витонченою науковою теорією, що має солідне математичне обґрунтування. Для того, щоб вона «працювала», необхідно дотримання таких завідомо нереалістичних умов, як наявність абсолютно ефективного ринку, відсутність транзакційних витрат і податків, рівний доступ всіх інвесторів до кредитних ресурсів й ін. Проте настільки абстрактна логічна побудова одержала практично загальне визнання у світлі реальних фінансів. Найбільші ринкові інститути, такі як інвестиційний банкMarril Lynch, регулярно розраховують -коефіцієнти всіх великих компаній, що котируються на фондових біржах. Відсутність в Україні сформованої фінансової інфраструктури поки ще перешкоджає використанню всього потенціалу, закладеного в дану модель.

Використання САРМ дає фінансовому менеджерові інструмент прогнозування витрат із залучення нового капіталу для реалізації інвестиційних проектів. Фінанси будь-якого підприємства є відкритою системою, тому, плануючи свої капіталовкладення, воно зобов'язане враховувати при цьому кон'юнктуру фінансового ринку. Менеджери підприємства можуть абсолютно нічого не знати про індивідуальні особливості й особисті переваги потенційних інвесторів. Це не звільняє їх від обов'язку знати головну потребу будь-якого інвестора - одержати доход, що компенсує ризик інвестицій. У цьому їм може допомогти використання моделі оцінки фінансових активів.

Поряд із зовнішніми факторами (валютний ризик, ризик процентної ставки й ін.), існують внутрішні передумови збільшення або зниження ризику підприємства: підприємницький (діловий) і фінансовий ризики. Під підприємницьким розуміється ризик неотримання операційного прибутку (прибутку до сплати відсотків по кредитах і податку на прибуток). Однією з характеристик цього ризику є операційний леверидж. Фінансовий ризик пов'язується з можливістю неотримання чистого прибутку до сплати податку на прибуток, але після виплати відсотків. Одним з вимірників ризику такого роду є фінансовий леверідж або ефект фінансового важеля. Порівнявши між собою формули визначення операційного прибутку й чистого прибутку до оподатковування, можна зробити висновок, що додатковим фактором ризику у випадку фінансового левериджу виступає загальна сума відсотків за кредит:

Приб = (p - v) q - F0 - 1 (10)- І = (p - v) q - F0 (11)

де Приб - операційний прибуток;- І - чистий прибуток до сплати податку на прибуток;

р - ціна одного виробу;- змінні витрати на один виріб;- обсяг продажів;0 - фіксовані витрати, пов'язані тільки з операційною діяльністю (без відсотків за кредит);

І - сума відсотків за кредит.

Очевидно, що сума процентних платежів збільшується в міру зростання питомої ваги позикового капіталу в загальній структурі джерел фінансування підприємства. Отже, фінансовий леверидж відображає ступінь залежності підприємства від кредиторів, тобто величину ризику втрати платоспроможності.