Вдосконалення системи менеджменту підприємства
Обсяг отриманих доходів залежить від двох складових: розміру діючих тарифів та рівня збору платежів від споживачів послуг. За даними Мінекономіки, діючі тарифи для населення лише на 70-80% відшкодовують витрати на виробництво послуг, у тому числі в КП "ІФВЕТП” - 90%.
Аналіз динаміки рівня покриття витрат обіговими коштами свідчить про те, що упродовж 2009 року значних зрушень у цьому напрямі не відбулося. Середній рівень покриття зріс на 3% і складає 78,8% проти 75,7% у 2002 році. Це означає, що 1,1 млрд. грн. витрат підприємств не забезпечується отриманими доходами, у тому числі в КП "ІФВЕТП” 0,003 млрд. грн., що становить 0,27%.
Якщо ситуація зі збором платежів поліпшується, то недосконала тарифна політика місцевих органів влади є одним з головних чинників незадовільного фінансового стану галузі.
На державному рівні необхідно прийняти нормативно-правовий акт стосовно запровадження єдиного механізму перегляду та коригування тарифів на житлово-комунальні послуги і паливно-енергетичні ресурси, який би базувався на єдиних підходах і критеріях, єдиному терміні перегляду тарифів (цін) та забезпечував координацію діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування щодо регулювання і встановлення цін на суміжних ринках послуг. Такі пропозиції вже готуються Держжитлокунгоспом.
Нині, крім послуг водопостачання, формування тарифів відбувається за принципом "витрати плюс рентабельність", така система ніяким чином не стимулює комунальні підприємства до зменшення собівартості виробництва, бо у разі зниження витрат тарифи також повинні бути знижені, відповідно зменшиться розрахункова сума прибутку, якщо він обчислюється як відсоток від собівартості. Навпаки, підприємства зацікавлені у зростанні собівартості виробництва послуг. Отже, слід констатувати, що галузева нормативно-правова база з питань ціноутворення не достатньо стимулює процесів зниження витрат і в першу чергу - заходів з енергозбереження. Зважаючи на це, слід розпочати пошук нових, альтернативних методів "заохочувального регулювання" тарифів на житлово-комунальні послуги.
У більшості регіонів відсутні затверджені принципи регулювання тарифів, де були б визначені конкретні терміни дії тарифів, перелік причин для їх перегляду, порядок розгляду заявок підприємств, а також процедура узгодження потреб підприємств - надавачів послуг і фінансових можливостей споживачів послуг, у першу чергу рівня платоспроможності населення, не враховуються і вимоги споживачів до якості житлово-комунальних послуг.
Усе це призводить до того, що на місцях практично не використовується такий ефективний механізм зниження соціальної напруги як громадські слухання при затвердженні нових тарифів. Продовжується практика перехресного субсидування, що збільшує навантаження на промислових споживачів та знижує конкурентоспроможність продукції.
Тарифна політика у сфері ЖКГ не пов'язана з бюджетним процесом. Вважаємо, що місцевим органам влади перед формуванням бюджету слід переглядати тарифи на житлово-комунальні послуги для населення та визначати необхідні річні обсяги пільг та субсидій.
