Розвиток мотивації
Другий рівень розвитку мотивації досягнення передбачає дію на емоційно-оцінний блок. Емоційне переживання і афективне забарвлення ситуацій досягнення успіху і зіткнення з невдачею забезпечують встановлення мережі сильних асоціацій, що сприяють домінуванню і більшій привабливості успіху в порівнянні з невдачею, а відповідно і перевага мотиву досягнення успіху над мотивом уникнення невдач. Тим самим чітко диференціюється привабливість успіху і невдачі.
Третій рівень передбачає трансформацію атрибутивної сторони діяльності досягнення. Засвоєні раніше знання і інформація про ситуації досягнення успіху, а також привабливість успіху як такого набувають особистісну значущість і цінність та наводять до прийняття відповідальності за результати і наслідки діяльності.
Четвертий рівень передбачає здійснення дії на поведінкові реакції. В даному випадку необхідно встановити чіткий взаємозв'язок і взаємообумовленість між даними внутрішніми обставинами та їх зовнішніми проявами в поведінці індивіда. Отримані зміни мотивації досягнення у бік зміцнення мотиву досягнення успіху, сформована активна життєва позиція індивіда, високий рівень регуляції своїх дій і модель поведінки, орієнтована на досягнення, закріплюються в умовах діяльності для того, щоб стати домінуючою життєвою стратегією людини [9, с.78].
Впродовж реалізації даної моделі в кожному блоці відбувається співвідношення сформованих особливостей і мотиваційних стратегій особистості (прагнення до досягнення успіху і прагнення до уникнення невдачі), при цьому акцент робиться на переважання стратегії досягнення.
Таким чином, процес розвитку мотивації розглядається як спеціально організована діяльність, що носить поетапний систематичний характер й припускає оптимізацію мотивації досягнення і взаємозв'язаних з нею характеристик особистості; формування системи уявлень про досягнення успіху і про успішність; усвідомлення особистої відповідальності за свої вчинки і дії; підвищення активності суб'єктів в ході виконуваної діяльності і відносно ситуацій досягнення.