Досвід США та країн західної Європи в нормуванні праці

Система МТМ-1 містить 460 значень нормативів часу, що охоплюють 19 основних рухів рук, ніг, корпуса і очей. Тривалість кожного руху встановлена з урахуванням факторів, що впливають: відстані, ступеня точності, необхідного зусилля руху, а також ваги переміщуваних предметів та інших факторів.

В даний час в нормуванні широко застосовуються модифікації системи МТМ-1 (МТМ-2, МТМ-3 та ін), засновані на принципах послідовного укрупнення базових елементів МТМ-1 шляхом об'єднання, усереднення, заміни та виключення окремих елементів системи МТМ-1 на основі їх аналізу. Система МТМ-2, наприклад, об'єднуючи нормативи двох рівнів укрупнення на основні мікрорухи і комплекси рухів (дії), складається з 39 нормативних величин часу, що охоплюють 13 елементів. Застосування укрупнених нормативів спрощує і скорочує процес нормування.

Істотні переваги в порівнянні з діючими системами мікроелементних нормативів має система «МОДАПТС», що відноситься до третього покоління. Число нормативів у ній зведено до 21, мікроелементи представлені у вигляді легко запам'ятовуються малюнків. Зарубіжні фахівці стверджують, що застосування системи забезпечує точність, а також єдність встановлюваних норм праці більшою мірою, ніж інші системи. Крім того, спеціальні обстеження показали, що норми, розраховані за системою Модапст, в середньому на 2,7% менш жорсткі, ніж за системою МТМ. На базі цієї системи розроблена її модифікація, призначена для нормування досить складних трудових процесів службовців, у тому числі таких елементів як читання, написання листів і довідок, друкування на машинці, лічильна робота і пр.

У практиці нормативно-дослідної роботи за кордоном використовуються і інші системи мікроелементних нормативів як для безпосереднього встановлення норм трудових витрат, так і при розробці нормативних матеріалів більшою мірою укрупнення, а також у процесі проведення досліджень поряд з хронометражем. Остання обставина значно підвищує ефективність праці нормувальника, а також забезпечує сприятливий психологічний клімат на об'єкті дослідження, створюючи взаєморозуміння між робітниками і дослідниками.

Характерною особливістю сучасного етапу розвитку мікроелементного нормування є використання комп'ютерних варіантів розроблених раніше універсальних і спеціальних систем (МТМ-1, МТМ-2 та ін) в поєднанні з міні ЕОМ.

Проблема мікроелементного нормування, що отримав широкий розвиток і застосування за кордоном, є предметом спеціального розгляду. Рекомендується використовувати зарубіжні та вітчизняні публікації 60 - 70 рр , Монографії тощо.

Дедалі більшого поширення в зарубіжній практиці нормування отримують методи лінійного програмування, багатофакторний регресивний аналіз, різновиди статистичних методів вивчення витрат часу.

Таким чином, у країнах з розвиненою ринковою економікою, створена методологічна та матеріально-технічна база, що дозволяє здійснювати нормування праці практично всіх категорій працівників.

Специфічною рисою методології нормування є оцінка темпу (інтенсивності) праці, який повинен бути закладений в норму часу. Облік темпу роботи пов'язаний з проведенням хронометражних та інших видів спостережень. Нормувальник, вимірюючи час виконання трудового процесу, прийому, дії, рухи, зобов'язаний одночасно оцінити темп роботи виконавця, зіставивши фактичний із заздалегідь встановленим, так званим, нормальним темпом роботи. У поняття «нормальний рівень інтенсивності» вкладається двоякий сенс. Це рівень, передбачений нормою, що забезпечує мінімальні витрати виробництва з метою досягнення максимального прибутку, і рівень, нормальний як фізіологічної норми, сприятливого для здоров'я виконавця. Нормувальників навчають візуальній оцінці темпу роботи, вчать «відчувати» нормальний темп конкретних процесів, які нормуються. Вважається, що досвідчений нормувальник оцінює темп роботи з відхиленнями від 2 до 5%.

За кордоном розроблені спеціальні методи і системи, що враховують ті чи інші фактори, що впливають на величину темпу праці. Однак, наукового обгрунтування критеріїв нормального темпу, або рівня інтенсивності праці, зарубіжна теорія і практика не дають.

На багатьох підприємствах оцінку темпу (інтенсивності) праці проводять шляхом «оцінки швидкості трудових рухів». При цьому фіксується швидкість трудових рухів виконавця порівнюється зі швидкістю руху при ходьбі або при виконанні еталонних операцій. Крім того передбачається, що виконавець, обраний для проведення хронометражних досліджень з метою встановлення норм часу, має необхідну кваліфікацію та володіє стандартним методом праці. Так, у США та в Англії нормальним, як правило, вважають темп, еквівалентний ходьбі без вантажу по рівній місцевості зі швидкістю 4,8 км / год, у ФРН - 4,5-5 км / год.