Досвід США та країн західної Європи в нормуванні праці

* Для обробки поверхні 4 у два підходи час на прохід подвоюється. Час на зміну різця для поверхонь1, 2, 4 дорівнює 0,07 хв. На один прохід; час на заміну величини подачі для переходу 3,6 дорівнює 0,06 хв. на один прохід; час на заміну числа обертів шпинделя для переходу 5, 7 дорівнює 0,08 хв. на один прохід.

) Визначення основного (технологічного)часу:

To1= , хв.

де, L1 - довжина оброблюваної поверхні, мм

l1- величина врізання і перебігу різця, мм- додаткова довжина на взяття пробної стружки, мм- частота обертання шпинделя, об\хв- подача на один оберт шпинделя, об/хв.- число проходів

Основний час визначається для кожної оброблюваної поверхні.

Основний час на операцію дорівнює:

,хв.

2) Визначення допоміжного часу на виконання даної операції:

, хв.

де, tвст - допоміжний нормативний час на встановлення і зняття деталі,хвпер - допоміжний час, пов'язаний з переходом, хв.вим - допоміжний час на контрольні вимірювання, хв.

З урахуванням поправочного коефіцієнта допоміжний час на операцію становитиме:

, хв.

де Кtд - поправочний коефіцієнт

3) Розрахунок науково обґрунтованої норми штучного часу на виконання операції:

, хв.

де, аобс - % часу на обслуговування (організаційне і технічне) робочого місця

ав.оп - % часу на відпочинок і особисті потреби

4) Розрахунок норми штучно-калькуляційного часу навиконання операції:

,хв.

де, Тп.з.ч - підготовчо-заключний час, хв.

5) На основі даних і формул я визначив науково обґрунтовану норму часу на одну операцію, яку виконує один робітник. За результатами розрахунків можна робити висновок, що основний час становить 5,12 хв; допоміжний час - 2,43 хв; штучно-калькуляційний час - 28,38 хв.

ВИСНОВОК

нормування праця оплата

Нормування праці - це вид діяльності з управління виробництвом, мета якого полягає у визначенні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю робітників різних груп і кількістю одиниць устаткування.

Основна задача нормування праці - активно впливати на потенційні можливості та результати діяльності підприємств по досягненню двох взаємопов’язаних економічних та соціальних цілей: забезпечення процесу виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг та раціональне використання людського ресурсу.

Принципове значення має обґрунтування норм з економічної точки зору (обирається найбільш ефективна форма організації виробничого процесу, яка забезпечує найбільший рівень прибутковості), психофізіологічної (праця - це функції людського організму, витрати енергії людського мозку, нервів, мускулів, органів відчуття та ін.), а також із соціальної (норми мають забезпечити високий рівень змістовності праці, зниження її монотонності тощо).

На підприємствах використовується система норм праці, які відображають різноманітні сторони трудової діяльності, проте найбільш широке застосування отримали норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

В залежності від методів обґрунтування та встановлення норм їх прийнято поділяти на дослідно-статистичні (визначені на підставі дослідження нормувальника або майстра, а також на підставі аналогічних робіт) та технічно обґрунтовані (норми, встановлені інженерно-економічним розрахунком, на підставі проектування раціонального технологічного процесу та організації праці).