Система та процес управління знаннями

Управління знаннями припускає створення нового знання його стимулювання та придбання. Для організації це означає відбір, обробку й акумулювання значущих знань із зовнішніх та внутрішніх джерел, його збереження, класифікація (чи розподіл) і забезпечення доступності для всіх працівників підприємства. Управління знаннями містить у собі також їхнє поширення та обмін усередині організації та за її межами, використання в бізнес процесах і прийнятті рішень, та відображає мистецтво створювати вартість із нематеріальних активів організації.

Система управління знаннями - це система, яку будує організація для запровадження менеджменту знань, підтримуючи збирання, зберігання, пошук, відтворення, а також застосування знань. Це передбачає підтримку з боку керівництва, управління процесами обміну знаннями і застосування інформаційних технологій. Основними цілями управління знаннями в організації як процесу менеджменту постають наступні:

· перетворення скритих знань у наявні або виділення тих, які у майбутньому повинні давати віддачу у вигляді конкретного фінансового результату;

· створення середовища, в якому відтворюються знання (інтелектуальний продукт);

· виявлення, збереження й ефективне використання знань працівників.

На наш погляд, основне завдання управління знаннями - це перетворення інтелектуального капіталу в інтелектуальні активи, витяг його із джерел, носіями яких є окремі співробітники підприємства. Наразі ризик, пов’язаний із залежністю від конкретних людей, стане меншим, а знання можна буде вільно передавати, поширювати й ефективно застосовувати там, де це потрібно, в інтересах підприємства.

Сватюк О.Р. зазначає, що при побудові системи управління знаннями підприємства необхідно здійснювати такий покроковий моніторинг:

1. Визначати які знання мають вирішальне значення для успіху організації.

2. Отримувати і набувати існуючі знання, досвід, методи, кваліфікацію.

. Відбирати зібрані знання та оцінювати їх рівень корисності.

4. Класифікувати відібрані знання з метою їх збереження і внесення до організаційної пам’яті (фіксування на різних носіях, у людській пам’яті).

5. Розподіляти: знання вилучаються з організаційної пам’яті, стають доступними.

. Використовувати при здійсненні завдань, вирішенні проблем, прийнятті рішень, пошуку ідей та навчанні.

. Виробляти на основі спостережень за клієнтами зворотній зв’язок, методи еталонного тестування, експериментування, дослідження, креативне мислення, розробку даних, що проявляються (створюються знання). На основі інтелектуального капіталу реалізовувати нові продукти та послуги поза межами організації. [24, ст.241-243]

Мільнер Б.З. при розробці систем управління знаннями виділяє наступні етапи:

1. Нагромадження (стихійне і безсистемне нагромадження інформації в організації).

2. Витяг (процес переносу компетентності фахівців на аналітика; один з найскладніших і трудомістких етапів, від його успішності залежить подальша життєздатність системи).

. Структурування і формалізація (повинні бути виділені основні поняття, вироблена структура представлення інформації - максимально наочна й така, щоб її було легко змінювати і доповнювати; саме на цьому етапі створюються описи і моделі бізнес процесів і структури потоків інформації).