Система та процес управління знаннями

· культура знань (культурне середовище, яке б сприяло обміну знаннями та усувало б існуючі культурні бар’єри, включає усвідомлення важливості ролі співробітників, як носіїв унікальних знань, а також створення мотивацій для обміну знаннями);

· технологія знань (входять системи управління документообігом, дослідження даних і текстів, мережі Internet, засоби для організації спільної роботи, корпоративні портали, експертні системи, засоби підтримки прийняття рішень.

Щодо українських промислових підприємств, то на нашу думку, основними перешкодами на шляху ефективного створення системи менеджменту знань є низький рівень кваліфікації персоналу та відсутність навичок застосування цих механізмів, загроза інформаційній безпеці процесів менеджменту. Знання в організації, так само як і процеси, існують незалежно від того, чи усвідомлюють це співробітники чи ні. Тому, створюючи організаційну інфраструктуру менеджменту знань, важливо отримати підтримку вищого керівництва, залучити у процес максимальну кількість працівників підприємства та їх взаємодію, забезпечити надійне інформаційне середовище, організувати навчання персоналу, розробити модель мотивації ключових фахівців і представників топ-менеджменту задіяних в управлінні. При цьому необхідно мати на увазі, що ефективність управління знаннями досягається формуванням корпоративних стандартів інформаційної безпеки та положенням корпоративної кадрової політики внутрішніх і зовнішніх комунікацій.

Процес управління знаннями

В.Р.Буковіц та Р.Л.Уільямс наголошують на тому, що процес управління знаннями повинен бути організований навколо завдань, характерних для управління на тактичному і стратегічному рівнях. Автори пропозиції відносять процеси, характерні для тактичного рівня, до так званого конкурентного оточення, а процеси стратегічного рівня - до так званого глобального оточення (макрооточення).

Ліворуч на малюнку представлено ті процеси, які треба організувати, щоб підприємство могло пристосуватися до конкурентного оточення. А це:

· пошук доступних знань в організації або за її межами;

· максимальне використання доступних знань для виконання актуальних завдань організації;

· навчання, поповнення знань у ситуаціях, коли їх бракує або необхідну інформацію важко знайти;

· поповнення набутими знаннями наявного в даній організації активу знань.

У правій частині малюнка представлено процеси, пов’язані з рівнем стратегічного управління знаннями в організації. Ці процеси організовані навколо діяльності, пов’язаної з активами знань в організації. Актив знань - це, відповідно до наведених раніше визначень, інтелектуальні або засновані на знаннях організаційні засоби, тісно пов’язані з людьми або такі, що випливають з організаційних процесів, систем або культури, і стосуються, наприклад, перерахованих у середній частині малюнка. Суть процесів управління знаннями на стратегічному рівні підприємства полягає у здійсненні, а згодом моніторингу наступної стратегічної діяльності:

· опрацювання конкретних активів знань;