Основні показники оцінки кадрового потенціалу підприємства

Одним з основних елементів розвитку персоналу є його навчання. Навчання персоналу - це цілеспрямований, планомірний, систематично здійснюваний процес оволодіння знаннями, уміннями, навиками і способами спілкування під керівництвом досвідчених викладачів, фахівців, керівників. У сучасних організаціях професійне навчання є комплексний безперервний процес, що включає декілька етапів. З урахуванням стратегії розвитку підприємства і потреби в навчанні розробляються перспективні і поточні річні плани навчання персоналу. При цьому в його основу закладаються принципи безперервності навчання кожного співробітника протягом всієї його виробничої діяльності на фірмі.

Показники динаміки персоналу. Для безперебійного виробничого процесу і виконання планового завдання необхідне визначення обґрунтованої потреби в кадрах з урахуванням специфіки виробництва і трудових функцій на робочому місці. Розрахунок чисельності повинен ґрунтуватися на балансі фактичного використання робочого часу, потреби в працівниках по професіях, рівні кваліфікації і додаткової чисельності. Крім того, в кадровій політиці підприємства повинне бути відображене прогнозування попиту на робочу силу виходячи з головних цілей підприємства на майбутній плановий період відповідно до умов випуску продукції і її збуту. Для цього визначають загальну і додаткову потребу в персоналі. Загальна потреба - це чисельність персоналу, необхідна для виконання запланованого об'єму робіт. Додаткова потреба характеризує додаткову кількість персоналу до вже наявної чисельності на початок періоду для виконання намічених завдань.[15, з. 96] Колектив підприємства по чисельному складу характеризується зміною числа працівників унаслідок прийому на роботу і вибуття з різних причин. Аналіз руху і текучості кадрів важливий при плануванні чисельності працівників. Рух працівників за звітний період може бути представлений у вигляді балансу:

Облікова чисельність працівників на кінець звітного періоду =

=Облікова чисельність працівників на початок звітного періоду +

+ чисельність працівників, прийнятих за звітний період -

чисельність працівників, вибулих за звітний період. (1.7)

Рух працівників характеризується показниками обороту кадрів і показником постійності кадрів. Оборот кадрів - це сукупність прийнятих на роботу і вибулих працівників, що розглядається в співвідношенні з середньосписковою чисельністю працівників за певний період. Інтенсивність обороту кадрів характеризується наступними коефіцієнтами:

загального обороту - це відношення сумарного числа прийнятих і вибулих за звітний період до середньосписковою чисельності працівників;

обороту по прийому - це відношення числа прийнятих за звітний період до середньосписковою чисельності працівників за той же період;

обороту по вибуттю - це відношення вибулих працівників за звітний період до середньосписковою чисельності за той же період.

Коефіцієнт заповнення працівників характеризує заповнення працівників, вибулих по різних підставах з організації, знов прийнятими працівниками і розраховується шляхом ділення чисельності прийнятих працівників за період на чисельність працівників, вибулих по різних підставах за цей період. Коефіцієнт постійності кадрів - відношення чисельності працівників, що полягають в обліковому складі весь рік, до середньосписковою чисельності працівників за цей рік. Чисельність працівників, що полягають в обліковому складі з 1 січня по 31 грудня включно, тобто що пропрацювали весь рік, визначається таким чином:

Чисельність працівників, що пропрацювали весь рік =

= Чисельність працівників, що полягали в списках на початок року

(на 1 січня) - Вибулі протягом року зі всіх причин ,(1.8)

Не виключаються вибулі з числа прийнятих в звітному році, оскільки в списках організації на 1 січня їх не було.[15, с.102] Коефіцієнт текучості визначається як відношення зайвого обороту до середньоспискової чисельності персоналу за період. Коефіцієнт інтенсивності текучості кадрів - відношення частки працівників i-й групи в числі вибулих з причин текучості до частки i-й групи в загальному числі працівників. Коефіцієнт закріплення рівний відношенню числа осіб з певним стажем, що покинули організацію до середньоспискової чисельності персоналу за період.